“Бути українцем – смертельно небезпечно”, – донеччанка Майя Карлаш

«Погляд» розпочинає проект «Неподільна Україна» в якому розповідатиме історії мешканців Сходу та Півдня. Спілкуючись таким чином, будемо намагатися зрозуміти один одного та зміцнити цілісність рідної України. Запрошуємо читачів долучатися до створення проекту «Неподільна Україна». Ви можете ставити запитання, відповіді на які хотіли б отримати від мешканців Сходу та Півдня. Спробуємо разом знайти відповіді. Запитання можна надсилати на нашу електронну скриньку info@poglyad.te.ua , або залишати у коментарах до статей.

А сьогодні знайомтесь з мешканкою Горлівки Майєю Карлаш, яка нещодавно переїхала до Тернополя з Донецької області. За її словами, терористи окупували Східну Україну і ведуть нещадну боротьбу з тими, хто намагається відстояти цілісність нашої Держави.

Майя Карлаш розповіла «Погляду» чим відрізняються мешканці Східної України від Західної і чому ми повинні бути разом.
Ми дуже різні і однакові при цьому. Як дві половинки єдиного неподільного сильного організму. Східняк – це кожен сам собі отаман. Це характер шалений і нестримний. Довготерплячість – риса, яка нам була нав’язана довгими репресіями. Тому що хребет духу був поламаний Голодомором у свій час. Багато років поспіль нам товкмачили, що бути українцем – смертельно небезпечно. Але коли зриває, це не зупинити. І з опалу східняки дуже мстиві. Страшно мстиві. І це є спільна риса з западенцями. Чечени, при всій повазі до них – це діти порівняно з нами.
Але ми можемо палахнути, а потім швидко відходимо, відпускаємо. І тут нас завжди підстраховують западенці. Западенець – це скала. Людина на яку можна спертись і від якої можна на будь які барикади та амбразури стрибати. Западенець завжди візьме тебе за шкіряку та витягне. Нам дуже довго вбивали в голову поняття, що ми гречкосії, ми такі добрі, «сало і часник» та все інше. Ми такі гостинні, всіх любимо, поважаємо. Це правда. Але Правда і те, що ми також і гонорові, мстиві, ми дуже древня нація, якій є чим пишатись, з чим порівнювати. Нам треба довго думати. Це завжди розумний вибір. Не просто спалахнули – «я буду різати всіх до п’ятого коліна». Ні. Це зовсім інша ментальність. Ми можемо пробачити багато речей. Але коли вже не пробачимо, то не пробачимо ніколи.
Українці та грузини завжди вважались найкращими бійцями. Це люди які зберігають холодну голову в бою. Ми воїни. Але нам завжди вселяли думку, що ми добрі телепні. Тому витравлювали нашу войовничість. Ламали хребет в середині нації, яка вірує. Вони придумали найстрашній спосіб, щоб вибити душу з народу. До цього ніхто раніше не додумався. Навіть Гітлер.
Голодомор. Коли батьки починають їсти дітей і навпаки. У людей щезає душа на багато поколінь вперед. Є речі які дуже важко забути.
Гідність. Може й тому цю революцію назвали Революцією Гідності. Це повернення гідності в першу чергу нам. Бо західянки по суті її ніколи і не втрачали. Я знаю як це спалахує. Вона завжди тліє. Але на Заході це так легко отримати. Поштовх. Клацнуло і понеслось. От чим відрізняється Захід від Сходу. Якщо на Заході лише 20 % це якась незрозуміла інертна маса, 80 % – достатньо активні люди. З чіткими поняттями, що таке добре та погане. Якщо вони навіть інертні, то такі поняття є, вони прописані з народження.
А на Сході навпаки.
Я вперше себе цілісною відчула саме на Західній Україні. Це відчуття описати не можливо. На Сході ця енергетика рвана. Вона завжди така була. Це степ з якого лізуть весь час вовки. Це коли ти постійно живеш з почуттям небезпеки. І цим земля просякнута. Там чоловічий дух. Жінкам там дуже важко. А сюди приїжджаєш, я зрозуміла, як це відчувати себе абсолютно цільною. Коли стаєш врівноваженою. Складаються усі пазли в середині. І сама тоді починаєш спокійно та адекватно сприймати оце все.
А ми на Сході маємо 70 % людей, які ніколи не виїжджали нікуди. Що ж вони можуть знати?
Україна ніколи не займалась Сходом.Схід боялись і зневажали завжди. Одночасно. Тому що просто не розуміли. Як і Схід не розумів і не чув нікого, окрім себе, варячись в своїх особистих образах і ранах, що весь час муляють всередині вже багатьох поколінь.
Нас весь час годували байками. Схід – про бандерівців, Захід – про бандюків. Не давали нам зрозуміти і відчути один одного свідомо, бо коли ми разом – ми непереможні. Ми доповнюємо один одного так, що нас неможливо подолати ні зброєю, ні брехнею. І саме це почали розуміти під час Революції Гідності. Яку ми ще доведемо до кінця.

Спілкувалась Надія Греса