«Екстрим заради спогадів, а не для слави» – інтерв’ю з тернополянином, який підкорив найвищі точки Тернополя

Нещодавно мережу підкорило відео, у якому тернополянин без будь-якого страхування піднімається на найвищі точки міста.

«Сороці» вдалося поспілкувалася з головним героєм ролика – Назаром Радецьким й дізнатися, як саме відбувалися зйомки та що далі в планах у тернопільського екстримала.

Зараз хлопцеві 28, він – тернополянин, але лише кілька років тому повернувся з-за кордону, бо зрозумів, що любить рідне місто.

– Напевно, ніхто б не подумав, але за фахом я машиніст поїзда. Я не працював ні дня в цій сфері. Просто закінчив навчання і поїхав за кордон. Я 4 роки прожив у Вроцлаві. Там було максимально класно, тоді я був радий, що переїхав. Але чим довше ти далеко від дому, тим більше за ним сумуєш. Принаймні, в мене так було, – розповідає Назар Радецький. – У 2019-му році закінчилася віза і мені треба було повернутися до Тернополя. Тут я виробив всі потрібні документи, щоб знову поїхати до Польщі, але в один момент зрозумів, що не хочу. В Тернополі я просто щасливіший. Тут друзі, рідні.

Коли вперше опинився на верхівці споруди – не пам’ятає, адже в підлітковому віці не рідко любив проводити час на дахах багатоповерхівок, зізнається хлопець.

– Я не можу пригадати саме перший підйом. Але думаю, що це був звичайний дах. Насправді, кожен хлопець, коли росте, лазить по дахах. Або принаймні більшість. Збиралися друзі, розстеляли плед, вмикали музику, кликали дівчат, – пригадує хлопець. – Страху в мене взагалі не було ні тоді, ні зараз. Висота, вона манить. Висота, адреналін, відчуття небезпеки. З висоти ти можеш побачити місто, подивитися на захід сонця.

Проте Назар додає, що на деякі з локацій вперше виліз вже під час зйомок, бо в повсякденному житті він регулярно таку висоту не підкорює.

За словами хлопця, ідея зняти відео про Тернопіль виникла ще у 2017 році, але тоді не було дрона, з якого можна було зняти панорами міста. Втілити задумане хоч і через кілька років допоміг карантин.

– Відео ми знімали разом з другом в серпні минулого року. Ми зробили це за три тижні. Знімали не кожен день, паралельно займалися своїми справами. Трохи пізніше з’явилася ідея для наступного кадру, зняли його. Це як пазли, – говорить він. – Мій друг вже давно хотів створити гарне відео на згадку про Тернопіль. Зробити місто більш популярним. Я запропонував йому зняти відео зі мною. Зробити щось трешове і все – почали продумувати деталі.

Для створення гарного зображення враховували практично все: локації, погоду, час сходу та заходу сонця та навіть… колір одягу. Проте до самих підйомів підготовки не було ніякої, розповідає Назар Радецький.

– Всі локації у відео – це Тернопіль. Багато хто каже, що в це складно повірити і в деяких кадрах схоже на Канаду. Але ні. Це – Тернопіль. Ми спеціально підбирали локації. Це не зайняло багато часу. Довше чекали потрібної погоди, красивого заходу сонця і ясного неба, щоб естетичніше дивилося на відео, – каже хлопець. – В кадрі дійсно страховки немає. Але до цих підйомів я не готувався. Зовсім. Просто ходжу в зал і тренуюся. От і вся підготовка. Я сам по собі спритний, швидкий, тому для мене це не складно. Проте, прошу не намагатися повторити це, адже це небезпечно.

В більшості локацій знімали по кілька дублів з різних ракурсів, щоб отримати гарний кадр. Не обійшлося під час зйомок і без казусів.

– Коли я заліз на стадіоні на цю вишку, з вікна сусіднього будинку жителька почала викликати поліцію. Тоді зрозумів, що часу дуже мало. Ми відзняли, я максимально швидко зліз і як тільки спустився, патрульні приїхали. Потім ми ще раз туди повернулися і дозняли пару кадрів, – пригадує Назар. – Найважче було підніматися на кран. Там дуже високо і мене ледь не зловив охоронець, коли я ліз вгору. Собаки почали гавкати, він вийшов й погрожував поліцією. Я подумав, що другого такого шансу вже не буде і продовжив підніматися.

Перший кадр, з якого і розпочалися зйомки, у відео так і не потрапив, розповідає екстримал. Проте він поділився ним з читачами «Сороки».

– Запис з першої локації в нас не вийшов, тому відео його немає. Це був стрибок з катера. Мій друг доплив до половини озера на катамарані, тоді я розігнався і стрибнув з катера головою вниз. Він мене забрав. Тоді катер зупинився, розвернувся і підплив до нас.  Капітан мене питає: «З тобою все нормально? Що ти робиш?». Люди на катері плескають, кажуть – «ох ці тіктокери». Так ми зрозуміли, що людей це манить і цим треба займатися далі, – пригадує хлопець.

В подальшому Назар Радецький планує зняти ще одне відео. Проте наголошує, аби ніхто не повторював його дії. Адже це – дуже небезпечно.

– Ми не робили це заради слави чи популярності. Ми знімали заради спогадів. Вкладали туди свою душу, власні ідеї. Дехто дивується, як таке можна зробити. Кажуть, що страшно, а я абсолютно не боюся. Друге відео буде, по-любому, буде. І ми його зробимо сильнішим за це. Цей ролик був просто експериментом. У мене є багато ідей, – ділиться Назар Радецький. – Люди реагують по різному: одні пишуть: «красавчик, знімай далі», а дехто каже, що я подаю поганий приклад для молоді. Хтось може захотіти це повторити і сильно постраждати. Я цього взагалі не хочу і наголошую: повторювати цього НЕ потрібно! Так, я й сам ризикую, але у власних силах впевнений і знаю, що залишусь живим й здоровим. Однак зовсім не хочу щоб постраждав хтось інший.