«У 2015 році розчаровує одне – справи в Україні, вирішення яких нагадують балаґан», – поет, прозаїк Василь Махно

Насамперед, 2015 рік був різним, але цілком прихильним до мене. Я доволі багато подорожував (Україна, Німеччина, Америка). В Україні вийшли дві книжки «Ровер» і «Дім у Бейтінґ Голов», аудіо диск “Bowery Poetry Club та інші вірші», перекладна книжка оповідань у Польщі “Listy і powietrze: opowiadania pograniczne”, отримав премію БіБіСі за прозу, був у фіналі нагороди Юрія Шевельова за есеїстику. Почав нову книжку прози «У середу, коли забирають сміття», продовжую писати нову книжку віршів «Бачити вухом – слухати оком», готую нові видання до друку. Все у звичному і, навіть, пришвидшеному ритмі.

Здивував рік невмінням політиків впоратися з ґлобальними викликами, які протягом року нас усіх супроводжували, де б ми не мешкали.

Чим обрадував рік – важко сказати…

Розчаровує одне – справи в Україні, вирішення яких нагадують балаґан. І тривожна ситуація на сході України.

Коли я змінював ставлення до людей, які були важливі протягом життя, я також змінювався.

У 2015-му з поета й есеїста я став ще й прозаїком.

Усе якось влаштується, хоча потрібен час

Новий рік для мене – це символічна зміна циферій, яка налаштовує на сподівання.