Тернополянка Надія Царенко на Кіпрі відкрила власну кав’ярню

Надія Царенко родом з Тернополя, але вже десять років живе на Кіпрі. У 2007 році приїхала до невеличкої острівної держави, щоб отримати магістра в галузі туризму. Залишатися на Кіпрі не планувала, та доля склалася по-іншому. Сьогодні Надія разом з чоловіком Андреасом та донечкою Настею мають свою кав’ярню в центрі Нікосії, повідомляє Доба.

«Жили в Пафосі, тепер – в Нікосії»

Звикала до всього поступово, коли приїхала десять років назад, мене нічого не зобов’язувало. Я мала контракт на навчання. Могла поїхати додому в будь-який час. Усе легко й цікаво, тим паче з хорошими друзями українських студентів. Під час навчання працювала в готелі. Через рік, після приїзду, познайомилася з майбутнім чоловіком, який за національністю кіпріот. До кінця навчання вже й додому не хотілося їхати. Увесь час ми жили в Пафосі, і тільки останніх шість місяців переїхали в Нікосію, щоб відкрити кав’ярню. Тут досі повністю не адаптувалася.

«Робота за спеціальністю – без майбутнього»

Ідея відкриття власної справи – задум мого чоловіка. Насправді, я не була в захваті, бо знала чим доведеться пожертвувати. Але вирішила підтримати. До того ж майже десять років на роботі в готелі за спеціальністю і хорошою посадою – без великого майбутнього. Разом з чоловіковою родиною почали працювати, щоб відкрити свій бізнес. Шукали різні франшизи, зупинилися на «Арабіці». Майже рік обирали місце. П’ять місяців тому відкрили кав’ярню Арабіка в центрі Нікосії. Там робота кипить з понеділка по п’ятницю. Поки важко сказати про шалений успіх, але ми працюємо і рухаємося у правильному напрямку.

«Скоро й українські сирники почнемо пекти»

Такої корупції як в Україні, дякувати Богу, поки немає, з підприємцями тут простіше, але, як кажуть «добре там, де нас нема»… Найбільші труднощі – постійні затримки в будівельних роботах, доставці матеріалів, дозволи, папери… Замість запланованого відкриття в червні, відкрилися 30 серпня. Асортимент строго відповідає франшизі, тому української випічки немає. Тут дуже популярні кулурі (великі бублики з сезамом), я печу їх сама. Надіюся, скоро й українські сирники почнемо пекти. А через десять років «Арабіка» буде дуже популярним закладом, який приноситиме прибутки.

«Кіпріоти із «задертими носами» як «пупи» землі»

Кіпріоти більш розслаблені, ніж українці. Трохи безвідповідальні, будь-яку справу розтягають. У них навіть є улюблена фраза – «сіга сіга», що означає повільно, не спіши… На російському радіо жартують: «завтра» грецькою «авріо», але на Кіпрі це може означати завтра, після завтра, через тиждень або ніколи… Я б розділила кіпріотів на столичних та нестоличних. Перші мають «задертий ніс». Вони заможніші, наймають прислугу, переважно з Філіппін, з Бангладеш чи Індії, і поводяться як “пупи” землі… Нестоличні кіпріоти досить привітні люди.

«Кіпр нагадує українські Карпати»

Кіпр – це острів. У самому центрі – гірський хребет з найвищою вершиною г. Олімбос (1952 м). Ця частина нагадує Карпати, особливо взимку, коли випадає сніг. Загалом клімат досить відрізняється. А міста зовсім не подібні до наших…

«Окіпріотилася…»

Зима тільки в горах, сніг лежить біля 2-3 місяців. На побережжі може політати інколи сніг, в найхолодніші дні, але одразу тане. У період грудень-лютий нічні температури біля 5 градусів, денні 10-12. Дощовий період буває з листопада по лютий, але дощі не затяжні. А влітку дощів практично не випадає і температури 28-34. Жарко. Перший рік я купатися з березня по грудень, а потім – окіпріотилася, і тепер тільки літом.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *