Булінг, безкарність дітей, цинізм педагогів, зверхність… – що ж робиться в ліцеї N4 м. Івано-Франківськ
Це Єремія Крайник, учень 6-В класу ліцею N 4 м. Івано-Франківськ.
“Мамо, я не хочу жити”…
Ця історія мене не просто вразила – добила. Жорстокістю та відчуттям безкарності дітей, цинізмом педагогів, зверхністю одних батьків і самоприниженням інших та готовністю віддати своїх дітей на цькування та знущання заради… Не знаю заради чого.
Я мала би написати про Єремію два тижні тому. Але не написала. Порадила мамі Оксані адвоката – найкращого, якого знаю. Думала, що цього досить. Бо ж Оксану та Єремію я знаю давно, хлопчик зростав практично в мене на очах. Золота дитина у всьому. Ще би здоров’я козацького – і більшого щастя для мами не було б. На жаль, Єремія здоров’ям похвалитися не може. Але може іншим: чесністю, щирістю, здібностями, талантом. Він геніальний скрипаль. Це він грав на скрипці, щоб зібрати гроші нашим добровольцям. Поки не зацькували.
Справді. І, звісно, що Єремія дуже чутливий, як усі діти та люди мистецтва.
О, так! Над такими люблять познущатися підлітки. Процес приниження слабших дає їм відчуття самоствердження. Мабуть.
Бо насправді це просто тупість на гормони і примітивна дитяча заздрість, яка провокує підлітка на неадекватні вчинки.
Це той момент, коли мали би втрутитись педагоги і пояснити дітям, що, коли хтось слабший – це не смішно, коли за кимось мама ходить по п’ятках – це не “ги-ги”, бо іноді саме це рятує дитину, наприклад: в часі гострих нападів астми, чи інших проявів хвороби. У мене саме так, але однокласники мого сина не висміюють його за це і не булять в класі.
Що ж робиться в ліцеї N4 м. Івано-Франківськ?
А там реакція педагогів на скаргу мами Єремії настільки цікава, що саме час писати не лише заяви в поліцію, а й звернення до дитячого обмудсмена та вимагати від Міносвіти проведення експертизи на профпридатність директора, завуча, класного керівника, шкільного психолога, вчительки християнської етики.
На жаль, саме цього не буде. Хіба що, за умови розгляду справи в суді, відкупляться тим, що тимчасово звільнять класну керівничку. Адже керівництво школи надто тісно пов’язане з обласним управлінням освіти та міською владою. І діти в 6-В класі не всі – просто собі учні. Навчаються тут нащадки відомих людей Івано-Франківська, тому все не так просто, як прописано в Статуті ліцею, нормативних документах Міносвіти та Конституції.
Дітям непростих людей міста дозволяється більше, ніж іншим. Бо це ж дітки еліти, з ними потрібно обережно, тоді в разі чого можна звернутися до батьків із проханням долучитись до купівлі чогось для школи. Ну і так, статус батьків – це статус школи, престижність, повага…
Насправді – мох і болото.
Школа захищає малолітніх, малограмотних покидьків(див.скріни), а не талановиту дитину.
Директорка ліцею Гаврилюк Ірина Романівна, реагуючи на звернення мами Єремії Крайника про булінг, запрошує до кабінету завуча, класного керівника Курілець Мар’яну Романівну та… інспектора ювенальної юстиції п. Володимира Залозецького і… І годину розпікає маму про те, що Єремія часто пропускає уроки та погрожує позбавленням батьківських прав. А щодо цькування дитини, то це з точки зору директорки – хвора фантазія хлопчика, не було такого, адже в них не просто так собі “школа на районі”, а ліцей, в якому працюють супер педагоги і навчаються супердіти супереліти.
Далі більше. Хоча, це вже прийоми класичної совкової самоборони – адміністрація ліцею залякує інших батьків, чиї діти також зазнають булінгу, а мами булерів створюють спільну самовиправдальну легенду й починають телефонувати і погрожувати Оксані Крайник. Мовляв, ми – люди непрості, ми можемо все.
Оскільки реакції на звернення мами ще немає, то історія триває. Брехня, підсилена зв’язками у владі, обростає додатковою брехнею, свідків залякують, дітей вчать мовчати на зло. Для адміністрації ліцею на кону честь та гідність школи, звання вчителів року, заслужених вчителів і т.ін.
Яка честь? Яка гідність? Для святої Галичини це стандартна ситуація: всі підуть в неділю до церкви, а там Бозя і не такі гріхи прощає.
Висновок на скрінах. І він такий: якщо ваша дитина – учень ліцею N4 м. Івано-Франківськ і вона веде себе, як останнє хамло й бидло та ще й носить до школи холодну зброю(ніж) – то це варте хіба зауваження. А от за скрипку вашу дитину знищать морально спершу ті діти, які ножі носять до школи, а потім ще й педагоги долучаться, перевернуть усе догори дригом, оббрешуть, принизять. І ювенальна юстиція на службі педагогів. Ну, як же без неї?
NB Ні, я нічого не вигадала і нічого не плутаю. Навпаки – не можу описати всього цього псевдопедагогічного жаху. Зрештою, не я це маю описувати. Це робота слідчих, дитячого омбудсмена, прокурора.
Я просто хочу не дати непорядних людям покласти справу під сукно, чи (боронь Боже, панове еліта!!!) продовжувати цькувати Єремію та його маму.
В мене все. Поки що все…
(Боже, які кончені!)
Більше скрінів на сторінці автора
Коментарі вимкнені.