Бидляцтво по-чортківськи: Ореста Рісного злякала творчість дітей

В рамках святкувань 490-річного ювілею міста Чорткова, у святковий день, 12 липня, чортківчан збиралися потішити юні фотографи: до ювілею міста вихованців гуртка фотомистецтва «Первоцвіт» Чортківського РЦНТТДУМ підготували масштабну звітну виставку своїх робіт. З міською владою узгодили, що частина експозиції розміститься у холі Чортківської міської ради, а інша – «вийде до людей» у більш аванґардному стилі: роботи планували розмістити на старенькому дерев‘яному будиночку в міському парку культури й відпочинку ім.Франка, де колись продавалося морозиво. В такий спосіб на час святкувань молоді люди вирішили наблизити художню фотографію до чортківчан крізь призму власного об‘єктива.

Отож, перед початком святкувань у парку, делегація від гуртка, розмістивши першу частину фотографій у холі міської ради, заходилася прилаштовувати решту світлин експозиції до вищезазначеної хатинки.
Проте, коли вже добряча кількість робіт розмістилася на стінах, із кнайпи навпроти раптом з‘явився її власник – Орест Рісний, і з необґрунтованими заявками на кшталт: «Що це ви тут порозвішували? Це моя власність!» безцеремонно позривав всі роботи, котрі на той момент були приладнані до будиночка.

Не допомогли жодні аргументи: ані те, що схвалення й дозвіл на виставку дали представники міської ради й оргкомітету святкувань Дня міста, ані те, що фото після виставки так само швидко будуть зняті з будиночка. Роботи були грубо зірвані й пошматовані: не пожалкував чоловік міцного нецензурного словечка, незважаючи на те, що поряд були діти шкільного й дошкільного віку. Не обійшлося навіть без застосування грубої сили до представниці преси, котра була присутня при розвішуванні виставки і намагалася захистити знищування дитячих фоторобіт, отримавши на згадку в святковий день синці на зап‘ястях.

Що ж, така у нас культура. Дитяча творчість, котра по своїй суті не завдавала б нікому зайвого клопоту, викликаючи посмішки й зацікавлення у всіх, хто прийшов до парку на свято – кому вона у нас потрібна?!

Позаяк заявки власника кнайпи не були підкріплені жодними документальними доказами, крім некоректних вигуків, ми вирішили з’ясувати цей факт. У відділі правових, земельних відносин та містобудування Чортківської міської ради нам повідомили, що тимчасова будівля, навколо якої постала суперечка, стоїть на муніципальній землі, і є власністю громади міста. Зараз ситуація на контролі муніципальної дружини. Та якого би завершення не дійшло все нині, у святковий день діти порозходилися із розчаруванням в очах, а чортківчани так і не побачили їхньої творчості.

Сумно, адже інцидент залишився практично ніким не помічений, бо смакувати шашличком під чарочку таки важливіше, ніж звернути увагу на якусь там творчість якихось там дітей… А грубість і невихованість, нездатність йти на цивілізований контакт знову ж таки беруть гору. Що ж, то є індикатор культури нашої громади, на жаль.

КОМЕНТАР:

Гурток фотомистецтва «Первоцвіт» працює при Чортківському РЦНТТДУМ (колись – станція юних техніків). Фотороботи гуртківців, а це переважно школярі (10-18 років), відомі не тільки в Україні, а й за її межами. Виставкові зали Тернополя, Києва, Сум, Донецька, Болехова, Люксембургу, Польщі, В’єтнаму радо експонували роботи дітей. Проводилися виставки і в Чорткові. На конкурсах різних рівнів від міських, до міжнародних наші вихованці завжди гідно представляють Чортків та Україну.

Ось перелік здобутків тільки за останні 2 роки:

– Всеукраїнський фотоконкурс «Моя Україно» перше командне місце в обласному етапі – традиційно, протягом кількох років поспіль, призери Всеукраїнського етапу в особистому заліку.

– Міжнародний фестиваль аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела – 2011» у Сумах: загалом 12 дипломів, 2 лауреатських нагороди в тому числі.

– Міжнародний фотоконкурс газети «День» в 2011. М. Київ – 4 нагороди.

– Міжнародний фотоконкурс молодіжної фотографії в Люксембурзі – 14 (!) проходів до експозиції кращих робіт кількаразово!

– Міжрегіональний фотоконкурс «Первоцвіт Буковини 2012» (м. Болехів) – низка призових місць.

– І це – далеко не повний перелік.

Тому і не дивина, що на день міста оргкомітет святкувань радо прийняв пропозицію організувати фотовиставку. Були виділені кошти на друк фотографій, діти підготували афіші, інформацію про гурток. Виставку розділили на дві частини. Частину вивішали в фойє міської ради, іншу – винесли розвішувати «поближче до народу». Для будь-якого митця – а для дітей тим паче – важливо, щоб творчість бачив глядач. Хатина в парку, що не використовується мало не з радянських часів, була вибрана в якості виставкового майданчика невипадково: по-перше, на ній виставку побачили б усі; по друге, фотографії прикрили б її недолугість, хоч на час свята. А припущення, що роботи могли «зіпсувати» її й так непрезентабельний вигляд, безпідставні. Знімки кріпилися скобами, які планувалося повисмикувати. В результаті – сліди перебування експозиції на споруді навряд чи були б помітні наступного дня.

Усе так би й було, але ж ні…

В хатинки, що стоїть в центрі міського парку, раптово знайшовся «власник», котрий з неабиякою агресією, приправляючи все на додачу нецензурною лайкою, позривав фото, викидаючи прямо під ноги, в калюжі. Ним виявився власник закладу, розміщеного навпроти – Орест Рісний. Результат – знищені роботи дітей, зіпсований настрій, а також виставка, що не відбулася…

Невже дорослим настільки ненависні діти, що з ними дозволено так поводитися? Чи, може, власник генделика боїться, що діти, які займаються творчістю, а не розпиванням «пивка» – відлякають його «клієнтуру»?!

Також дивує «мовчанка» міської ради, котра, до речі, й оплатила друк знищених фотографій. Тимчасова споруда, встановлена ще міськторгом у 90-тих, розміщена на муніципальній землі. А дії пана Рісного можна розцінити, як хуліганство із завданням матеріальної шкоди. Ще й лайка, якою ці дії супроводжувалися, явно не для дитячих вух.

Олег Марчак. Член Національної спілки фотохудожників, керівник гуртка фотомистецтва «Первоцвіт».

Тернопільський тиждень