Єврейська община у Тернополі просить владу повернути один із молитовних домів

Приблизно десятиліття триває безплідна переписка Тернопільської організації “Єврейська община” та владою з приводу повернення юдеям хоча б одного із молитовних будинків. До війни таких було 40.

Відтак члени громади нарікають, що їм доводиться збиратися майже на околиці міста і виконувати релігійні обряди у непристосованому приміщенні. Натомість у Тернопільській міській раді апелюють, що общині таки безкоштовно виділили приміщення на вул. 15 Квітня, 37а площею 130 кв. м.

“Куди ми тільки не зверталися — і у Верховну Раду, і в Кабмін, і до голів обласної ради та облдержадміністрації, і в обласну прокуратуру. А з теперішнім головою обладміністрації Валентином Хоптяном я навіть зустрічався спільно з рабином. Усе безуспішно. Чомусь у Львові, Івано-Франківську та Хмельницькому приміщення повертають, а в Тернополі — ні. Виходить, що тут влада не зацікавлена, щоб єврейська громада мала приміщення для богослужінь. І хоча влада після виборів восени 2010 р. у Тернополі змінилася, її відповіді на наші прохання залишаються однаковими: слово до слова,” розповів голова Тернопільських обласної та міської єврейських організацій Ігор Банзерук кореспонденту РІСУ Володимиру Морозу.

Згідно з документами, ГО “Єврейська община” зверталася щодо повернення їй однієї з будівель на вул. Франка, 13, 21, Князя Острозького, 7, 9, 13, бульв. Шевченка, 24. Там, за їхньою інформацією, до війни стояли молитовні будинки. Одначе, багато тих кам’яниць вже не існують. І саме тут протягом десятиліття триває така плутанина, що юдеї подеколи просять повернути їм те, чого немає або ніколи їм не належало. З іншої сторони влада спромагається обґрунтовувати неповернення однієї і тієї ж будівлі різними варіантами, які — буває — суперечать один одному.

“Щодо повернення у власність Тернопільській обласній організації “Єврейська община” одного із колишніх приміщень, які були її власністю, повідомляю, що будівлі на вул. І. Франка, 13, Кн. Острозького, 13, Кн. Острозького, 9 та по вул. Кн. Острозького, 7 відносяться до житлового фонду або не перебувають в комунальній власності м. Тернополя,” відповіла 23 листопада 2009 р. на запит громади заступник прокурора міста Г. Зарівна. Відтак тернопільські євреї звернулися у міськраду, аби їм віддали приміщення на вул. Парковій, 12 — частину дитсадка, яка занедбана. Згодом, 16 липня 2010 р. заступник міського голови Петро Гринчишин відповів, що там — зайнято, бо “приміщення за адресою вул. Паркова, 12 перебуває в користуванні громадської організації “Фізкультурно-реабілітаційний центр здоров’я”. Уже 1 квітня 2011 р. міський голова Сергій Надал повідомив голові обладміністрації Валентину Хоптяну та Ігорю Банзеруку, що приміщення на вул. Паркова, 12 взагалі не можна нікому передавати, бо це – дошкільний навчальний заклад, а там “не допускаються створення або діяльність організаційних структур політичних партій та релігійних організацій (хоча обласна “Єврейська община” – ані релігійна, ані політична організація — прим. авт.)”. Також у міськраді додали, що “вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми…”

“Коли я прийшов на засідання комісії міськради, яка розглядала наше питання, то мені навіть сказали: “Ви хочете повернути? А нащо ж тоді ви віддавали?” І почали сміятися. Я – підполковник. Відслужив в Українській армії більше 10 років. Служив у військах ООН, у Лівані. Маю орден “За відвагу” від держави Україна, нагороди Лівану, Ізраїлю. І вони мені таке городять!” – продовжує І. Банзерук.

Нагадаємо, що євреї “віддали” свої синагоги і молитовні будинки у Тернополі під час нацистської окупації, коли їх усіх зігнали у гетто і знищили.

Щодо звернень “Єврейської общини” з приводу повернення будинку на вул. Франка, 21, то, як виявилось, юдеям він ніколи не належав. Ігор Банзерук визнає, що це сталося через плутанину між старою, довоєнною, і новою — сучасною, нумераціями. Адже у період між двома Світовими війнами на сучасній вул. Франка, колишній вул. Сокола, справді діяв молитовний дім. Його адресний номер — 13. Натомість бібліотека, як свідчить, наприклад, адресна книга 1935/36 рр, — це колишня вілла родини Грабовських. І мала вона адресний №19 (тепер — 21). Та, щоб зрозуміти це, владі міста потрібно було майже півтора року. Бо ж, згідно з відповіддю виконкому міськради громаді від 16 липня 2010 р., юдеям відмовляли тільки тому, що у “приміщенні по вул. І. Франка, 21 знаходиться міська комунальна дитяча бібліотека, перенесення якої є неможливим”. До аргументування фактами історії влада вдалася уже у відповіді від 5 січня 2012 р. Аналогічною є ситуація і щодо колишнього молитовного дому на вул. Князя Острозького, 7. Тепер під цим адресним номером – післявоєнна п’ятиповерхівка. Як з’ясував кореспондент РІСУ на основі архівних матеріалів, під №7 до війни стояв будинок із сучасним №9 – колишній єврейський шпиталь. До слова, у цій кам’яниці досі є пам’ятна таблиця 1923 р., яка свідчить про приналежність споруди юдейській громаді.

“Докторові Юліушу Францозу, аптекарю в Тернополі, як доказ глибокої вдячності і признання за ініціативи, за труд та жертовні старання довкола відновлення і оснащення знищеного військовими випадками шпиталю ізраїльського в Тернополі, відбудованого під технічним керівництвом В.П. (високоповажного – прим. авт.) інженера Вільгельма Шахтера ту таблицю посвячує ізраїльська громада релігійна іменем жидівського суспільства в Тернополі,” йдеться у написі.

Де саме був молитовний дім Lynas Hacedek зі старою адресою вул. Князя Острозького, 9а (бо він діяв саме під №9а, а не 9, як йдеться у зверненнях громади до влади міста – прим. авт.), встановити не вдалося.

Тяганина з поверненням і плутанина з адресами призвела до конфронтації і грозить непорозумінням усередині громади. В Інтернеті уже з’являються статті зі словами на зразок: “Мусимо зазначити ми, як і всі тернополяни, теж чекали появи на території міста єврейських гетто та газенвагенів після минулорічних виборів, але якщо самі євреїпишуть, що відношення до них не змінилось, значить так воно і є”.

 

У свою чергу, “Єврейська община” обіцяє скаржитися на проблеми, які вважає штучними, до міжнародних організацій.

“Залишаємо за собою право звертатися не тільки в юридичні інстанції України, а й просити допомоги у керівництва єврейських громад і Рабинату України, Європейського єврейського парламенту, міжнародних організацій та держави Ізраїль, інформувати засоби масової інформації, що не додасть авторитету місцевій владі, ВО “Свобода”, інвестиційної привабливості нашому місту,” йдеться у зверненні общини до міськради від 9 грудня 2011 р.

Зрештою, влада міста, навіть за умов доброї волі, не може передати юдейській громаді збережений будинок на вул. Князя Острозького, 9. Він просто не належить місту, а Тернопільському району. Туди “Єврейська община” ще не зверталася.

“Будинок на вулиці Острозького, 9 не перебуває у власності громади міста. Це – власність району. А якщо конкретніше – районної лікарні,” повідомили кореспонденту РІСУ в управлінні обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міськради.

Але Ігор Банзерук зазначає, єврейська громада уже зверталася до облради та обладміністрації, яким районна влада підпорядкована. А вони, замість того, щоб з’ясувати все, відбулися простими відписками і “спустили” справу на міський рівень.

“Звичайно, що ми будемо звертатися у районну владу. Адже нам знову продовжать оренду приміщення на вулиці 15 Квітня, 37а на рік-два, а потім і забрати можуть. Тому ми не можемо належно облаштуватися і навіть шабат через особливості роботи закладів, що поряд, змушені зустрічати швидше,” каже голова “Єврейської общини”