Форум видавців пройшов без російських книжок та з найнасиченішою за всю історію фестивалю програмою

Україна дуже багата держава, вона має дві столиці — політичну та культурну — Київ і Львів, і має два Нові роки — звичайний, який відзначаємо 31 грудня, та книжковий», — вдало підмітив письменник Андрій Курков на відкритті 21-го Форуму видавців у Львові, який тривав з 10 по 14 вересня.
Кілька днів тому він повернувся з Литви, де по містах і селах розповідав про ситуацію в Україні. Литовці так перейнялися життям українців, що передали через письменника гостинець. «Мушу виконати місію, про яку мене попросили мешканці маленького литовського містечка Анікщяй. Зокрема, до мене підійшли литовці, які цікавляться Україною, і просили передати українцям хліб», — Курков розрізав хлібину, і наче Ісус, нагодував нею письменників. За його словами, литовський хліб зберігається дуже добре і довго не черствіє. «Тому бажаю нашій літературі, щоб вона теж ніколи не черствіла і щоб ніколи не черствів інтерес до книжок», — задав тон книжковому святу Андрій Курков.
Чи то завдяки благословенню письменника і хліба з Литви, чи традиціям, які зародилися і строго сповідуються у Львові, але з інтересом до книг на Форумі, м’яко кажучи, більше ніж усе гаразд.
Письменники радіють, наче діти, що їх впізнають і шанують. Лариса Денисенко відмітила, що для неї «Львівський форум — це силует стрункої короткостриженої дівчини, що стрибає в темряві: «Це — Лариса Денисенко, ура, це — Лариса!», а ти вклоняєшся десь на середині іншої маленької вулички». Брати Капранови теж у захваті: «Львів’яни часто підходять на вулиці просто потиснути руку, за щось дякують, хоч дякувати треба їм, бо ми працюємо для них».

Підготовка до завершення війни

Проте на Форумі тривожний стан, який оповив країну, відчувався з самого початку і до останнього дня. Мабуть, тому урочисте відкриття з Львівської обласної філармонії перенесли у Собор Петра й Павла, у минулому це був католицький костел при ізуїтській колегії, де колись навчався Богдан Хмельницький. Сьогодні — це греко-католицький храм, у якому настоятелем є капелан, військовий священик. У ньому відспівують тих, хто загинув на війні в Донбасі. Зал був ущерть заповнений письменниками, видавцями, культурними діячами. Захід відкрив о. Борис Гудзяк, священик французької і бельгійської парафії УГКЦ, президент Львівського католицького університету. З промовами виступили також президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль, письменники Людмила Улицька з Росії, Мартін Поллак з Австрії, релігієзнавець Мирослав Маринович. Та найбільше зачепили за живе слова Сергія Жадана. Він вважає загальне мовчання поразкою та впевнений, що зараз поети мають на повний голос говорити, щоб, за його словами, «після завершення війни можна було сказати, що коли вона тривала, поети не мовчали, вони говорили, шукали потрібні слова, знаходили відповіді, намагалися озвучити цей світ, намагалися його зрозуміти».

Сергій Жадан упевнений: «Якщо ми збережемо у майбутному нашу здатність говорити й слухати, то вже заради цього треба нині триматися нашої музики, нашої мови, нашої країни навіть в умовах війни, особливо в умовах війни».

Офіційне відкриття ХХІ Форуму відбулося зранку 11 вересня у головній локації ярмарку — Палаці мистецтв. На ньому мав бути присутній і міністр культури Євген Нищук, проте він не приїхав. Зате любителі книг завітали до Львова з різних куточків України. Біля кас, як завжди, вишикувалися довжелезні черги. Квиток на Форум коштував 10 гривень, пільгові категорії населення мали право на безкоштовний вхід. 10% від цієї суми йшло на потреби АТО. Книгомани своїх не кидають!

Росії — ні! Навіть якщо це книги

Якщо порівнювати Форум-2014 iз минулорічним, то першою відмінністю буде маркування російських книжок. Цьогоріч на жодній iз локацій, в жодній ятці чи багажнику машини не було представлено російських видавництв. А російські книжки, які продавали підприємці, зобов’язали маркувати згідно з рішенням Львівської міської ради. Проте голодні на заробіток продавці його повністю проігнорували. Організатори Форуму роздали учасникам книжкового ярмарку позначки для маркування виданих у Росії книжок, але вони їх не застосували. Їм, звісно, було вигідніше не маркувати. Тільки шкода, що Форум лишив цю справу на совісті продавців, якої в них, очевидно, бракує.

«Книга — це також товар. Коли російська зброя вбиває українців та руйнує міста на Донбасі, купувати російські товари означає фінансувати терористів», — каже координатор Економічного бойкотного руху Отар Довженко.

Весь Львів біля твоїх ніг, і Росія з Улицькою, і Європа з Поллаком

«Такого в історії Форуму ще не було», — тішиться Олександра Коваль. Цього року Форум видавців — це 55 локацій, 700 заходів у програмі, 200 видавництв, 300 авторів із 23 країн. Увесь центр Львова перетворився на Форум видавців, адже майже у кожній кнайпі, лекційній залі чи просто на літній терасі проходили презентації, лекції, воркшопи тощо.

Фокусна тема Форуму видавців була запланована ще декілька років тому Олександрою Коваль із Мартіном Поллаком. Та зараз вона ввібрала поліфонію смислів — «Століття змін. Століття боротьби (1914 — 2014)». Спеціальними темами ХХІ Форуму стали як актуальні у просторі України — «UkrainEUkraine (революція-війна-культура)», «Єврейська культура в Україні», «Крим», так і в загальноєвропейському контексті — DonauLounge, «Жінка у світі, що змінюється» та інші.

На Форумі об’єдналися Схід і Захід. Європу представили Міленко Єрґович (Хорватія), Мартін Поллак (Австрія), Софі Оксанен (Фінляндія), Януш Гловацький (Польща), Паскаль Брюкнер (Франція). Із Росії на діалог з українцями приїхали Людмила Улицька, Дмитро Кузьмін і Лев Рубінштейн.

Улицька поділилася своїм баченням культури та її розвитку в Росії: «Я завжди кажу, що я обслуговую культурний простір. А культурний простір зараз залежить від політичної ситуації. І щоб цей процес залежності і згортання культури рухався повільніше — я тут. Імпульс творчості — це свобода, нема свободи — немає культури. Але культура може піти у підпілля. На відкритті Сочинської олімпіади було пишно і культурно, але ті персоналії, які були на камерах, художники, поети — серед них не було жодного, який би не піддавався утискам влади. Дивлячись на цю пишноту, видно було слід боротьби держави з культурою. Це російська традиція. Толстой, Достоєвський, Чехов (був на Сахаліні) потерпали від репресій. Відтиск страху зараз наклав на нас страх, який був у СРСР. Це важка хвороба, яка лікується не за одне покоління. Україна ближче до вивільнення від цього страху з СРСР, ніж Росія. Росія переживає розкол, ті більше 80% людей, які підтримують владу, анексію Криму, не монолітні, може бути розкол. Усі події — це страх нашої влади перед діями людей на Майдані. Я не люблю жодну владу, не було такого, щоб я сказала — ця влада моя. Якби була українкою — українська влада мені б не подобалася. У вас шанс є. Чи є у вас нові люди, які поведуть вас у Європу — не знаю. В Росії таких немає. Я буду рада, якщо у вас буде все добре».

Позиція Людмили Улицької проти авторитаризму і підписання листів проти війни з Україною викликають питання у російської влади і щире захоплення її громадянською відвагою в Україні. Читачі питали її про політику, навіть коли просили автограф на зовсім неполітичній книжці, яка вийшла 2013 року в харківському видавництві «Фоліо» — «Даніель Штайн, перекладач».

Директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький вважає, що приїзд Улицької спростовує поширені стереотипи. «Ми ж бачимо, як насправді до неї ставляться і як чудово приймають. Повна зала та високі продажі її книжок є тому доказом», — каже видавець.

Мартін Поллак засвідчив брак інформації про Україну в Європі: «Однією з причин моральної кризи Заходу є те, що ми розуміємо Україну менше, ніж мали б. Тому Форум видавців є дуже великою подією, важливою для нас, оскільки ми маємо змогу безпосередньо тут отримати потрібну інформацію про Україну».

Не книжками єдиними

На Форумі програма була поділена на тематичні блоки, окрім дискусійного, прозового, тематичного та драматургічного, органічно вписались ще й кінопокази та музичні проекти.

Так, наприклад, у рамках поетичного туру Meridiаn Czernowitz, у Львові виступили Сергій Жадан і гурт «Собаки у космосі», презентувавши свій альбом «Бийся за неї» та зібравши гроші пораненим у зоні АТО солдатам, що вже є традиційним у кожному місті, де проходить концерт. Раніше вони виступили у Харкові, Чернівцях та Івано-Франківську.

А одним із найяскравіших серед кінопоказів став фільм Мирослава Слабошпицького «Плем’я». Письменник Андрій Бондар після фільму поділився: «Плем’я» Мирослава Слабошпицького — шок і трепет. Грандіозне кіно. Іноді мені теж здається, що все в ньому якась глибока метафора, а «соціалка» це чи «чорнуха» — не так уже й важливо. У ньому просто дуже багато різних рівнів. Це просто найбільший український фільм останніх кількох десятиліть. От і все».

В останній день Форуму презентували документальний фільм про Грицька Чубая «Чубай».

Куди ж без політики

Віктор Ющенко перевершив рекорди серед письменників на найдовшу презентацію. Третього Президента, автора книги «Недержавні таємниці. Нотатки на берегах пам’яті» читачі не відпускали чотири години. Він говорив про відновлення національного духу, згуртування нації та особливе значення української мови. «Ми доживемо до того часу, коли велика імперія у ХХІ столітті розпадеться», — пророкував на Форумі Ющенко.

Ще однією яскравою політичною фігурою став Юрій Луценко. У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» напередодні Форуму видавців вийшла книжка «По обидва боки колючого дроту». Змістове наповнення — інтерв’ю Мустафи Найєма з Юрієм Луценком після звільнення його з в’язниці.

Найєм зізнався, що спершу не вірив Юрію Віталійовичу, однак, коли той показав йому власний щоденник, переконався у правдивості слів екс-міністра. «Є дві причини, чому я написав цю книгу: тюремні оповідки Луценка варті бути почутими, до того ж, це чи не єдиний високопосадовець, хто прийшов у політику заради політики (а не грошей і слави), — зазначив Мустафа. — Час виходу книжки не надто вдалий, бо скоро вибори. Та це не піар і не агітація. Книга була закінчена ще до революційних подій, просто ми не встигли тоді її видати через початок Майдану».

Є ПРОБЛЕМА!

Яким може бути наступний Форум видавців?

Цьогоріч книг на Форумі було дуже багато, а от свіжого повітря у залах, де їх продавали, майже не було. Відвідувачі постійно товклися у чергах, щоби бодай подивитись на книги, вистоювали довжелезні черги за автографом улюбленого автора. Проте деякі виходили через 10 хвилин і більше не бажали купувати, а тому просто ходили на різні заходи поза «серцем» Форуму — Палацом мистецтв.

Наразі болючою і необхідною видається зміна місця проведення такого масштабного фестивалю, як Форум видавців, що має поліпшити та вдихнути нове життя у нього.

«Нам усім хочеться, щоб у Львові було щось подібне до виставкового центру в Лейпцігу. Але там книжковий ярмарок очевидно був пріоритетом для місцевої влади. Книжковий ярмарок отримує те приміщення за пільговим тарифом, має безкоштовну рекламу в місті… — говорить Олександра Коваль. — Коли мені пропонують переїхати з Форумом на стадіон, то це смішно. Там немає ні кав’ярень iз ресторанчиками, немає інфраструктури. Стадіон — це не місце, пристосоване до ярмарку. Але найгірше — він розташований на околиці. Туди так просто не доїхати.І навколо пустир і болото».

Форум видавців у Львові розглядає як варіант для переїзду приміщення заводу «Полярон». Проте найближчим часом цей переїзд може і не відбутися, адже в приміщеннях заводу треба провести ремонти. Про це розповів програмний директор Міжнародного літературного фестивалю Форуму видавців Григорій Семенчук.

Україна Молода

Comments are closed.