Художник Богдан Ткачик у Збаражі плакав

Початок весняного виставкового сезону у НЗ «Замки Тернопілля» ознаменувався одразу двома подіями. У залах Збаразького замку відбулося відкриття виставок мистецької сім’ї тернопільських художників Богдана, Ганни, їхньої доньки Соломії Ткачиків та ще одного талановитого майстра пензля − Валерія Нестеренка, пише НС.

Обидві експозиції приурочені 198-ій річниці з дня народження славетного генія, пророка української нації Тараса Шевченка.

Тематика Шевченкових поезій знайшла своє відображення не лише у малярстві, представленому художниками, а й у живому слові, яким доповнювали відкриття першої виставки із назвою «Дорога з дитинства − дорога до себе» вихованці Будинку дитячої та юнацької творчості, перетворивши захід у справжнє свято для розуму і душі, у подарунок долі усім гостям, зокрема самому Богдану Ткачику. Винуватцю небуденної події довелось вислухати низку схвальних, проте цілком щирих і справедливих, оцінок його творчості, непересічної особистості.

− Картини заслуженого художника України Богдана Ткачика, − відзначив його товариш, директор Тернопільського обласного меморіалу ім.Василя Стуса Богдан Хаворівський, − це яскраве відображення усієї історії України − від трипілля до сьогодення, вони мають неповторну свіжість і впізнаваний стиль, у них видно активну позицію автора як політичного діяча, у якого в серці живе Україна з її болем і славою. Окрім цього, Богдан Ткачик співець і шанувальник жіночої краси, як зовнішньої, так і внутрішньої.

Заслужений діяч мистецтв України, заступник директора музею політв’язнів Орест Савка відзначив, що картини Богдана Ткачика високодуховні, вони, завдяки енергетиці автора, запалюють глядачів вогнем любові до України, спонукають їх ставати людьми високої гідності та освіченості, тому надзвичайно важливо, щоб їх бачила, на них виховувалась молодь. Також у пана Богдана треба вчитись любові, бережливого ставлення до власної сім’ї.

На завершення свого виступу Орест Савка змусив присутніх поринути у минувшину, виконавши уривок з Шевченкових «Гайдамаків».

Намагались не відставати від артиста і юні таланти − вихованці районного Будинку дитячої та юнацької творчості: після того, як дорослі та діти, затамувавши подих, вислухали уривок з поеми «Сон» у виконанні Ярини Пришляк, Богдан Ткачик не стримував емоцій і сказав зі сльозами на очах: «Якщо є в нас такі діти, то в України є велике майбутнє!»

Поезія Шевченка також прозвучала у виконанні ще трьох вихованців БДЮТ − Юлії Лесюк, Степана Свинара-Чорненького, Анастасії Попельовської, яка співала Русалкину партію із поеми «Утоплена».

Мистецький захід не пройшов поза увагою представників місцевої влади. Привітати митця на Збаразькій землі, подякувати за його творчість прийшли заступник голови РДА Анатолій Яцина, заступник голови районної ради Василь Липка, начальник відділу освіти РДА Оксана Бернадин.

Художник був зворушений увагою збаражан, відзначив, що у Києві, звідки примандрувала його виставка, він не отримав такої хвилі людського тепла, як тут, та закликав усіх цікавитися історією власного народу, яка має дуже глибокі корені та не залишає сумніву, що українці − велика нація.

Богдан Ткачик на знак вдячності місцевим мешканцям подарував Національному заповіднику одну з картин виставки, на якій зображений збаразький замок у літніх сутінках, підсвічений святковими прожекторами.

Ще одну роботу митця − «Початок медоборів» отримають юні таланти з Будинку дитячої творчості після завершення експонування картин.

− Ми дуже вдячні пану Богдану, − відзначила вчений секретар НЗ «Замки Тернопілля» Надія Макарчук, − що він після кожної своєї виставки у Збаражі − а ця уже третя − залишає нам у дарунок котресь із своїх творінь.

Тож поки виставка у цілісному, не роздарованому вигляді, бажаючі можуть торкнутись душею світобачення, яким наділені Ткачики. У кожного воно дуже особливе, притаманне лише йому. Від деяких картин пана Богдана (« З домовини встане Україна», «Хресна дорога України» та інших) ніби пронизує електричним струмом. Творчість пані Ганни оповита таємничістю і філософським поглядом. Зовсім відмінний «почерк» має їхня донька Соломія. Словами цього не опишеш, варто побачити на власні очі, адже твори цих художників зберігаються у приватних колекціях Канади, США, Великобританії, Італії, Словаччини, Болгарії, Польщі, в Тернопільському краєзнавчому і художньому музеях, музеях Івано-Франківська, Бережан, Самбора, Львова, Батурина.

х х х

Поціновувачі мистецтва також мають нагоду побачити серію графічних робіт Валерія Нестеренка на шевченківську тематику за творами «Неофіти». Художник працює в галузі монументального мистецтва, станкового живопису та графіки, бере участь у всеукраїнських та зарубіжних виставках.

Виконав ряд робіт, серед яких фасад «Квітка електроніки», вестибюль 1 поверху «Зоряний кінь», « Метаморфози», «Створення духовного простору» − у Львівському технічному коледжі радіоелектроніки, мозаїчне панно «Думи Кобзаря (смт.Підгайці), мозаїчно-сакральний комплекс (14 робіт) (церква Св.Марії села Сокільники Львівської області).

Із 2000 року Валерій Нестеренко − член Національної спілки художників України. Він є автором навчально-методичних посібників «Синтез мистецтв в підготовці спеціалістів декоративно-прикладного напрямку», «Шарж та карикатура в системі графічного мистецтва», а також навчально-методичних програм з дисципліни живопис для випускаючих кафедр ЛНАМ «МОД», «Реставрація», програм з «Методики викладання спец дисциплін» для студентів 5-х курсів ЛДКУДПМ ім.І.Труша.