На Тернопільщині є живий пам’ятник загиблим Героям (фото)
Андрій Чабан, Сергій Долгіх, Тарас Михальський, Василь Борисевич, Віталій Ставський – загиблі Захисники Вітчизни, яких оплакує Збаразький край. На Чернечій горі села Залужжя є живий пам”ятник Героям – смерічки, посаджені родинами військовослужбовців. Першими деревця у сквері висадили родини лицарів Небесної сотні – Устима Голоднюка та Назара Войтовича, а далі – батьки Андрія Чабана із с.Залісці, брат і братова Тараса Михальського зі Збаража, мама Сергія Долгіх із Заруддя, мама, дружина і молодший син Василя Борисевича(уродженця Діброви) з Лановецького району. Нещодавно смереку на Чернечій горі посалила мама та молодший братик Віталія Ставського – 3 вересня 2014 року боєць 80-ї аеромобільної бригади загинув у зоні проведення антитерористичної операції в районі міста Луганська. Йому виповнилося лише 23 роки. Він був вихованцем Костопільського обласного ліцею-інтернату спортивного профілю, чемпіоном України-2007 (м. Рівне), майстром спорту з греко-римської боротьби. Мама Віталія – Ірина Ковтко живе у Збаражі, у першу школу міста ходить його менший брат, який цьогоріч закінчив другий клас.- Уже ростуть смерічки Андрійка, Сергійка, Тарасика, Устима та Назарчика, – каже по- батьківськи настоятель Свято-Преображенської церкви села Залужжя отець Михайло Найко. – А тепер ростимуть ще й деревця Василя та Віталія. Загалом уже висаджено майже 70 смерек, але перший ряд гаю буде особливим – тут ростимуть смерічки кращих синів України. Біля кожного дерева плануємо поставити меморіальну таблицю зі світлинами Героїв та короткою інформацією про них. Гай буде живим пам’ятником, загиблим патріотам на Майдані в Києві та у війні на Сході України.
За словами священика, поруч з гаєм буде споруджено капличку, де знаходитиметься образ Архістратига Михаїла, який списом вбиває змія. Проект cвятині виготовив збаразький архітектор Юрій Вербовецький. – У цьому задумі є певний символізм. – каже отець Михайло. – Михайлівський Золотоверхий монастир прихистив побитих беркутівцями людей, згодом тут розташувався лазарет, багатьох майданівців звідси проводжали в останню путь, відспівували. Кірм цього, поруч з гаєм возвеличуватиметься відроджений дерев’яний Свято-Михайлівський храм 1767 року побудови, перенесений з Горинки, що на Кременеччині.
До слова, отець Михайло дуже пильнує смереки, посаджені на честь Героїв. Дуже переживає, щоб усі вони прижилися. Зворушливо чути, як він каже: – Андрійкове деревце прийнялося одразу і найміцніше, а Тарасикове чомусь погано приживається, а мама Віталіка у спеку садила смерічку, 29 травня, після Останнього дзвоника, тож деревце доводиться підливати і пильнувати мало не щодня, щоб не засохло. Бачу що й рідня Віталіка сюди навідується, плекає його деревце.
Коментарі вимкнені.