На Тернопільщину привезуть унікальний рушник, який творили 1340 людей

Напередодні 100-річчя Злуки українських земель у дзвіниці Успенського собору Національного Києво-Печерського заповідника презентували Рушник національної єдності.

Перше вишивання цього унікального рушника відбулося ще у 2007 році на острові Хортиця Запорізької області. «Оберіг, довжиною дев’ять метрів, упродовж двох років творили 1340 осіб – не лише в Україні, а й у діаспорах Польщі, США, Канади та Молдови, – розповіла автор ідеї створення Рушника та одна з ініціаторів акції Тамара Степаненко. – Рушник вишивали в Севастополі та Бахчисараї. Наймолодшою учасницею акції була восьмирічна дівчинка, а найстаршою – 84-річна жінка». Прикметно, що до творення оберегу національної єдності долучилися і майстрині з Тернопільщини. 

Полотно, на якому вишитий Рушник, ще 55 років тому виткала власноруч iз конопель селянка з Хмельниччини Катерина Андрощук. Його подружжя Тамари і Миколи Степаненків – уродженців Кіровоградщини –придбало для реалізації своєї ідеї. Для творення Рушника використовували традиційну українську вишивку та різні кольори. Узор розробила українська художниця Олександра Теліженко, яка заклала в нього всі необхідні важливі коди та знаки. Виріб має свій паспорт аж на 270 сторінках. 

– На рушнику зображено три потужні періоди, – зазначила Тамара Степаненко. – Це – минуле, сьогодення і майбуття. Минуле на рушнику презентує Трипілля і Київська Русь. Сьогодення – це Дерево життя, на якому є 27 квіточок, що символізують адміністративно-територіальний поділ України. Майбуття представляють зірки та космос». 

Тамара Степаненко розповіла, що на сьогодні вже відбулося 95 презентацій Рушника національної єдності. Загалом витвір подолав уже близько 55 тисяч кілометрів, з яких 5 тисяч – залізницею та 22 500 – літаками. Втім люди бачили його лише фрагментами. Тож у лютому цей диво-рушник вирушить у тур. 

«Упродовж 2019 року презентація Рушника національної єдності відбуватиметься в кожній області України, – повідомила Тамара Степаненко. – Його ще раз побачать ті, хто вишивав, і ті, кому дороге це рукотворне мистецтво». 

Марія ІЛИК, Газета “Сільський господар плюс”