У Козові розгорілася ціла історія україно-польського протистояння в мініатюрі

Комендант Б.Явір нагороджує учасників гри

 У ніч з 5 на 6 листопада у містечку Козова учасники теренової гри «Листопадовий Зрив», яку організували пластуни, відтворювали події, що відбулися у Львові в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року.

  Як відомо, напередодні Першої світової війни значна частина українських земель – Галичина, Буковина та Закарпаття – перебували у складі Австро-Угорщини. А 31 жовтня 1918 р. у Львові стало відомо про майбутній приїзд до міста Польської ліквідаційної комісії, яка мала перебрати від австрійського намісника владу над Галичиною і включити її до складу Польщі. Та в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. стрілецькі частини, очолювані сотником Д.Вітовським, зайняли всі найважливіші урядові установи у місті. Відтворювати це було надзвичайно цікаво та інтригуюче, з чим учасники дуже добре справилися.

Для гри усіх присутніх поділили на три команди. Відповідно, одні грали за поляків, другі – за австрійців, а треті – за українців. Кожна група вояків вибирала для себе сотника, чотового та санітара. На руці у кожного гравця була липуча пов’язка із прапорцем держави, за яку вони воювали. Поблизу державних установ міста стояли люди із прапорцями, які на початку гри були австрійськими. Завдання учасників було: по отриманій карті знайти, де розташовані точки з прапорцями, та «захопити» їх, тобто поставити там прапорець своєї держави. Бувало, що на одній точці зустрічалося декілька команд, от тоді починалася боротьба. Ставити прапорець могла лише та людина, на руці у якої була пов’язка, а учасники інших команд могли її зривати, таким чином «вбиваючи» супротивника. У санітарів були запасні «життя», а зірвані у супротивників потрібно було зберігати. Крім того, варто було остерігатися не лише від ворожих загонів, а й від «військ Антанти». Вони з’являлися неочікувано, і могли «арештовувати» учасників одним лише доторком, що забирало право на участь в грі протягом 10 хвилин. Все сталося як і тому 93 роки: під ранок більшість державних установ були захоплені українцями.

Спілкуватись із учасниками вже після воєнних подій було неможливо. Вони були настільки переповненні емоціями, що розповідали все відразу і всі одночасно. Та, від’їжджаючи, обіцяли, що обов’язково приїдуть наступного року. Своїми враженнями від заходу ділиться ініціатор та організатор «Листопадовго зриву» Борис Явір Іскра. Юнак розповідає, що нічна рольова теренова гра до річниці Листопадового Зриву проводиться уже п’ятий рік у містечку Козова на Тернопіллі. По обіді 5 листопада до Козови почали приїжджати запрошені представники пластових осередків – із Жизномира, Бережан, Підгаєць, Тернополя, Зборова та інших. Також були представники МО “Тризуб”. Разом учасників та проводу було близько 100 осіб…

«Ідеш темним містом, лиш де-не-де світяться ліхтарі. Поруч — товариш несе прапор вашої команди. Ваші кроки у вологому повітрі розливаються луною далеко-далеко. Раптом чуєте ще якійсь. Притихаєте. Із темряви вулиці з’являються якійсь постаті. Вичікуєте — якщо ваші, то зустрінете привітно, якщо ж противники, то або не видасте місця розташування, або ж вступите у бій, аби зірвати їхнє “життя” чи забрати прапор… Хвилина-друга… Противники на вигляд — слабші силою. Раптовістю нападу застаєте їх зненацька, вони, хоч і в чисельній перевазі, але втікають хто куди. Зриваєте, у кого можете, пов’язки-“життя” й доганяєте “чотового”, який ніс прапор…

Боротьба триває цілу ніч… Хтось “вмирає”, хтось залишається, аби до кінця ночі захопити місто і виграти…», – розповідає Борис.

 

В рамках культурної програми учасники мали змогу подивитися фільми про Листопадовий Чин та “Вітер, що гойдає верес” про революційні події початку 20 століття у Ірландії. Із приходом ночі відбулося урочисте відкриття свята та поділ на команди “українців”, “поляків” та “австріяків”, підготовка до бойових дій та розхід на вихідні позиції. Після умовних знаків почалася теренова гра, яка була історичною ретроспективою тих далеких подій майже столітньої давності. У місті було 7 стратегічних пунктів (“двірець”, “пошта”, “гімназія”, “будинок адміністрації” та інші), які мали “захопити” члени протиборчих сторін. Як символ контролю над пунктом кожна команда ставила свій прапор. А також “вбивали” ворогів. Члени проводу та старші пластуни були “представниками Антанти”, які впійманих відводили в “карцер”.

– У межах Козови розгорілася ціла історія україно-польського протистояння в мініатюрі. Австрійські частини ж намагалися відновити контроль над містечком. В ході боротьби “українці” втратили більшість “стрільців”, але зберегли керівництво та впевнено утримували значну кількість точок міста — вони й стали переможцями. Шанс повернути місто собі мали й “австрійці”, але ним не скористалися. “Поляки” ж відмітилися як найбільш вправні “стрільці” – саме вони ліквідували найбільше супротивників.

Зранку відбулося урочисте закриття, на якому — іменування пластунами-прихильниками та заприсяження, нагородження переможців, вітання проводу.

Колись це свято відзначали усі без винятку – панував піднесений настрій, який витав поміж українським населенням, особливо раділа молодь, адже ця подія була першою іскринкою надії на здобуття Незалежності рідного краю. Тепер це свято стоїть поряд із найвизначнішими датами української історії, та такої радісної атмосфери вже немає. Незалежність стала звичною. Цей захід допоміг повернути нашій молоді забуті почуття щастя, відчути себе творцями своєї історії.

Провід заходу дякує Козівській селищній раді, комунальному господарству та гімназії ім. В. Ґерети за співпрацю та сприяння у проведенні заходу, районному відділу міліції за забезпечення спокою на вулицях містечка та організаторам за плідну працю.

Христина Качмарик, Борис Явір Іскра

Comments are closed.