Як розвивався флорбол у Тернополі

“Коли я вперше почув про флорбол, то подумав – це якась безглузда пародія на хокей!” – ділиться першими враженнями про даний вид спорту керівник тернопільського флорбольного клубу «STORM»  Тарас Мамус. Цікаво, що потім саме він посприяв розвитку і поширенню на Тернопільщині цієї командної гри.

Флорбол, дійсно, схожий на хокей, але проводиться без ковзанів чи роликів, а тільки з ключками та легким пластиковим м’ячем. Це дає змогу грати на будь-якій твердій поверхні, але найкращим варіантом є універсальне для багатьох видів спорту покриття від Taraflex.

За словами пана Тараса, близько 10 років тому його друзі приїхали зі Швеції, що є родоначальницею флорболу, привезли комплект ключок та вмовили скептично налаштованого товариша долучитися до гри. “Уже після декількох тренувань я настільки захопився, що в подальшому заснував цілий клуб” – посміхається Тарас Володимирович. Наразі чоловік є ще й головний тренер Національної Збірної України з флорболу.
Про цей вид спорту в нашій країні знають уже давно, але саме за останні роки він почав набирати все більших обертів. Пан Тарас каже, що із 30 тернопільських шкіл, у флорбол грають 26. Учасники клубу їздять на чемпіонати України, а також за кордон. “До речі, у шведів ми перейняли досвід, і на змаганнях між дітками віком до 11 років не визначаємо призових місць, а нагороджуємо всіх. Вважаємо, що це стимулює їх розвиватися,” – ділиться методикою Тарас Володимирович.
Колишній вихованець “«STORMу», двадцятирічний Назар Горобець згадує, що спочатку тренування давалися важко. “Флорболом я почав займатися в 6 класі. Колись гра не була такою відомою, як зараз, тому виникали проблеми із спорядженням. Важко було дістати хорошу форму чи ключку. Оточення не сприймало такий екзотичний вид спорту. Та і на змаганнях нас оминав успіх, бо в інших містах на той час флорбол був більш розвинений, відповідно і майстерність команд-суперників перевищувала нашу. Але коли я навчався в 10-11 класах, ситуація змінилась. Наша команда перемогла на одному з наймасштабніших чемпіонатів України, де участь брали також шведи і латвійці. А в 2016 році я став найкращим воротарем першої ліги”, – розповідає хлопець.

Назар усім радить не сидіти вдома, а шукати заняття до душі: “ Флорбол розвинув мене як фізично, так і морально. Завдяки цій грі я побував майже в усіх обласних центрах України, а також неодноразово виїжджав за кордон. І головне – я здобув друзів! Ми і досі зустрічаємось та весело проводимо час, хоч я уже не в команді”.

Сказати флорболу так чи ні – вибір кожного, але дізнатися про цю цікаву гру більше варто, однозначно.

Валерія Чічірко, Хата