На Тернопільщині освятили величний храм (фото)

Така шляхетна справа, як меценатство, здавна була поширена по всій Україні. Ще Володимир Мономах у своєму «Повчанні» закликав своїх дітей не лінуватися творити добро. Найвизначнішим українським меценатом був гетьман Іван Мазепа, який звів або відремонтував у стилі так званого «мазепинського бароко» близько двох десятків храмів та розбудував Києво-Могилянську академію. Він пожертвував збудованому ним Переяславському кафедральному собору Пересопницьке Євангеліє, подарував золоту чашу, лампаду і плащаницю собору Воскресіння при Гробі Господньому в Єрусалимі. Волинський князь Костянтин Острозький заснував в Острозі академію та друкарню, де була видана знаменита Острозька Біблія. Митрополит Петро Могила власним коштом відновив у Києві Софійський собор, Десятинну і Трьохсвятительську церкви та храм Спаса на Берестові, а також заснував і утримував Колегіум, який згодом став Києво-Могилянською академією. Уславлені імена українських підприємців-меценатів Терещенків, Ханенків, Попових та інших вписані в історію назавжди. У Галичині найбільшим меценатом 20 століття вважають митрополита Андрея Шептицького.

Нині в Україні ця шляхетна справа відроджується, з’являється усе більше людей, які відчувають внутрішній поклик зробити щось для людей, держави не за допомогу у відповідь, і навіть не за “спасибі”, а просто так. Яскравим прикладом сучасного меценатства, яке починається з прискореного биття серця, не байдужого до рідної землі, з патріотизму, любові до ближнього, стала Збаражчина. 17 листопада у Свято-Михайлівській парафії с. Колодно Збаразького району відбулася велична подія – освячення новозбудованого храму на честь св. Архистратига Божого Михаїла та інших небесних сил безтілесних. Церкву збудували меценати – вихідці цього села. Левова частка трудів, коштів, моральних зусиль у цій богоугодній справі належить Василю Степановичу Присяжнюку, який, власне, й був ініціатором спорудження святині.

В цей день у Свято-Михайлівський храм прибули архієреї УПЦ КП: митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, митрополит Луцький і Волинський Михаїл, архієпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор, єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло, понад чотири десятки священників, жителі села Колодно та навколишнійх сіл, гості зі Збаража, Тернополя.

Храм був переповнений людьми, деякі молилися на церковному подвір’ї.

 

Очолив Божнествену Літургію та здійснив чин освячення храму митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан. Його Преосвященству співслужили владики Нестор, Михаїл та Павло, а також собор священників. Своїми піснеспівами богослужіння прикрасив чоловічий октет «Златослов» з Тернополя.

Також цього дня урочистим хресним ходом в новий храм перенесено часточки мощей святих Варвари і Пантелеймона зі строї дерев’яної церкви Святого Михаїла , яка була збудована ще у 1575.

– Храми будують не для слави мирської, не для людських почестей і похвали – зазначив митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан після завершення Божественої Літургії, – а для того, щоб кожен отримав славу Божу та непорочне життя в Христі Ісусі, щоб імена кожного християнина були вписані у книгу життя. Меценати і фундатори цього храму наслідують Царство Небесне, а ми підніматимемо молитви до Господа і душа наша розквітатиме у цьому святому місці. Важливо, щоб ми, як і Архангел Михаїл – воєначальник сил небесних – захищати свою рідну землю, народ словом Божим, адже ми воїни Христові.

Владика Нестор подякував фундаторам і жертводавцям, в тому числі головному меценату Василю Присяжнюку, за їх сумлінну працю і допомогу у будівництві храму. – Василь Степанович найбільше вболівав, щоб храм постав у його рідному селі, переживав, турбувався, брав активну участь у цій богоугодній справі. Тож нехай Господь за його любов до односельчан обдаровує його та його рідних усілякими щедротами. А храм стане окрасою села, Тернопільського краю, а також запорукою спасіння душ православних християн.

З благословення святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філаре́та, владика Нестор вручив нашому земляку одну з найвищих церковних нагород – орден Святого рівноапостольного князя Володимира першого ступеня.

Від вдячних парафіян настоятель Свято-Михайлівського храму Олег Крупський подарував Василю Присяжнюку букет білих троянд та ікони Христа Спасителя і Богородиці. – Господь обрав вас, Василь Степанович, для виконання величної місії у житті людини – будівництва храму, а ваша віра в Бога і любов до нього та ближнього допомогли нам завершити цю благородну справу. Тож бажаємо вам Господніх щедрот і ласки, здоров’я і спасіння душі вам і вашим рідним, – зазначив священик.

Звертаючись до земляків, Василь Присяжнюк подякував їм за спільну працю упродовж семи років, активну участь у будівництві храму, а також додав, що для нього служіння вірою і правдою Господу – настанова предків, якій він слідує все життя. Меценат висловив переконання, що церква буде не лише місцем щирої молитви для теперішнього та прийдешніх поколінь, а й джерелом натхнення праведного життя на землі для кожного, хто тут молитиметься. – Я щиро хочу, щоб ви всі були здорові і щасливі, а Господь щедро вас обдаровував благодаттю, ласкою і щедротами.

На святковому богослужінні також були присутні голова районної державної адміністрації Збаразького району Іван Демчишин та представник облдержадміністрації Ігор Кульчицький. За дорученням керівника області Валентина Хоптяна Іван Демчишин передав вітання громаді з нагоди величної події – освячення новозбудованого храму, а також  подарував  – Плащаницю.

Жителі села задоволені тим, що молитимуться у прекрасному новому храмі, який вражає величчю та красою, адже досі вони молилися у старенькій церкві. Переконані, що тепер їхня святиня – серед найкращих в Україні. Літні жінки, з котрими довелося поспілкуватися, не приховують сліз радості. – Для нас це велике щастя. Я ще малою ходила у стару Свято-Михайлівську церкву, а тепер разом із дітьми, внуками, правнуками молитимемося тут завдяки нашому землякові, яким ми дуже пишаємося. Він вартий того, щоб йому цілувати руки, адже його дитячі та юнацькі роки були нелегкими, мама виховувала сина самотужки, тяжко працювала, але він виріс людиною з великої букви. Нам дуже приємно, що ця добра дитина не забуває про своє рідне село та односельчан, завжди допомагає всім,хто цього потребує, – каже пані Ганна.

-Мені особливо сьогодні приємно, стоячи біля такого красивого храму, бо до будівництва святині у селі Колодно долучився мій земляк з яким я ходив до школи, – ділиться Василь Сенчишин, – Це прекрасна людина і ми гордимося ним.

Ростислав Михальчишин теж однокласник Василя Присяжнюка, сидів з ним два роки за однією партою, тому має що сказати: – Василь Степанович хороший товариш, чудова людина. І те, що він доклався до будівництва церкви – поклик його душі. Адже з малечку мама, яка була дуже богомільною жінкою, водила його до церкви. Він любить Бога, а Бог його.

Людиною справедливою і цілеспрямованою називає Василя Присяжнюка його однокласниця Надія Разюк: – Він завжди працював над собою, всього у житті добивався самотужки. Нині має можливість допомогти односельчанам і робить це від щирого серця.

– Для села освячення храму – велике свято, а появі церкви ми завдячуємо передусім Богові, – каже сільський голова Ігор Горбоніс, а також наполегливості і великому бажанню вихідців з нашого села, які взялися за цю богоугодні справу і довели її до кінця. Не залишаються вони осторонь життя громади: зроблено добротну дорогу через село, замінено у школі вікна, впорядковано сільський цвинтар, діти-сироти, малозабезпечені школярі отримують матеріальну підтримку, подарунки на Різдво та свято Миколая. Словом, нам дуже пощастило, що у село Колодно зродило справжніх патріотів рідної землі.

Відтак 21 листопада свято собору архангела Михайла громада села Колодно вже святкуватиме у новозбудованому храмі, який, до речі, має свою родзинку та унікальність – біля церкви розкинувся великий молодий фруктовий сад, на богослужіння вірних скликатимуть 13 дзвонів, кожен з яких носить ім’я того чи іншого святого, вага найважчого 2,4 тонни, а найменшого – 290 кілограм, влітку на церковному подвір’ї гудітимуть Божі мухи, повертаючись у свої вулики, на яких зображено усі православні храми Збаразького району – витвори  художника зі Збаража Анатолія Замороки.

Світлана БОДНАР, Народне слово