У селі Жабинці на Тернопільщині понад 70 років водять вертеп

У селі Жабинці Чортківського району понад 70 років водять Вертеп. Сценарій колись переписували в зошитах вручну, інколи туди додавали щось нове. Розповів староста села Анатолі Лахман, пише Суспільне. 

За його словами, участь у вертепі беруть лише хлопці, а дівчата щедрують. Репетиції починають проводити за 2 місяці до Різдвяних свят. Костюми виготовляють власноруч з тканини, металу і навіть конячих хвостів.

“Я коли був ще таким, як зараз ці хлопці ходять – тут комуністична влада не дозволяла водити вертеп. Тоді ніде вже вертепу не було по всьому районі, тільки тут, в селі Жабинці. Тут навіть міліція приїжджала, ловила тих хлопців, а люди їх ховали”, – каже Анатолій Лахман.

Місцевий житель Богдан Стречик грав у вертепі з дитинства.

“Дійсно, було таке, що нас повідомляли, що їдуть або з райкому партії, або наші місцеві – тодішній голова сільської ради, чи партійний секретар і ми одразу утікали хто куди міг – хто по городах, хто по хатах, і вони не встигали нас наздогнати. А потім вони їхали далі, а нас люди повідомляли, що можна знову сходитись і ми продовжували водити вертеп”, – каже Богдан Стречик.

“Пригадую, був десь 1969 рік, я вже вчився у п’ятому класі. Тоді з вертепом ходили хлопці 1949-1950-их років народження. І вони мене покликали до своєї компанії, щоб грати роль ангела. Я був на сьомому небі від щастя. То було щось велике. Я такий ще малий, а тут вже такі старші хлопці і мене беруть до себе роль ангела грати. Ми самі робили костюми, для воїнів. То ще рятувала армія – хлопці приходили з армії в шинелях, ми брали ті шинелі, шоломи робили з толю”, – розповідає Богдан Стречик.

14 років у вертепі грає вчитель фізкультури місцевої школи Олег Лахман.

“Щодня від середини листопада і до Різдвяних свят на 6 годину ми сюди приходимо і в нас тут репетиції, ми шиємо костюми, вчимо колядки. Ми цього року робимо шандарів – воїнів, і в нас було бажання зробити їх легіонерами, так як в той час було, зробити їм обладунки”.

“У цю справу потрібно вкласти частинку себе, свій час, бажання, деколи потрібно і фінанси, для того, щоб ми прийшли на свята і людям все сподобалося, люди скажуть: “о, які гарні костюми зробили”, – розповідає Олег Лахман.

Щороку приймає вертеп у своєму домі Галина Базилевич.

“Я, напевно, перша чую, що вертеп в дорозі, адже хлопці переодягаються в будинку культури, а я живу неподалік. Хлопці йдуть повз мою хату і одразу ця колядка вже доноситься до нас. Пам’ятаю, на Різдво погода була різною: і дороги перемітало, і падали дощі, було болото, але вертеп був, ми його чекали і він ходив”, – каже Галина Базилевич.

Після Вертепу по селі ходять колядники – фольклорний колектив “Оберіг”.

Частина колядників – колишні вертепівці, – розповідає керівник Віталій Петльований.

“Це моя родина друга. Колектив заснований давно, ще мій батько його створив. Люди, які тут співають – живуть цією справою. Вони залишають свою господарку, дітей, бо мають йти на репетицію. Жінки навіть до чоловіків жартома кажуть: “все, в нас починаються гастролі, ми будемо через місяць вдома”, – розповідає Віталій Петльований.

Учасниця фольклорного колективу “Оберіг” Ганна Козак каже, що колядки – особливі для неї пісні і вона щороку з радістю долучається до їх виконання.