#TOMENKO_ONLINE: головні події тижня в Україні

У рамках проекту #TOMENKO_ONLINE, лідер Громадського руху “Рідна країна” Микола Томенко підсумував головні події минулого тижня в Україні.

Зокрема, у рубриці “Подвійна зрада тижня” Микола Томенко акцентував на тому, що наша влада відверто ігнорує поїздки Медведчука до Путіна. А як же заява Зеленського перевірити фінансування “медведчуківської команди”? У рубриці “Зашквар тижня” йдеться про те, як Вакарчук зрадив своїх виборців. “А що там, в Києві?” — як Київська міська рада “під шумок” карантину приймала земельні питання. Вперше у рубриці “Перемога тижня” переможцем оголошено народ України.

Далі — стенограма програми #TOMENKO_ONLINE.

Подвійна зрада

Група зрадників Української держави на чолі з Віктором Медведчуком відбула на чергову зустріч до Росії. Умовно кажучи, поїхала до своїх господарів на чолі з Володимиром Путіним. Найцікавіше, що ця поїздка співпала з рішенням російської влади обнулити всі попередні терміни перебування при владі Володимира Путіна і перегляду Конституції, якою фактично узаконено нового російського царя-імператора Путіна, Росія перетворена із авторитарної в тоталітарну державу.

Стосовно зрадництва команди кума Путіна ніхто не сумнівався. Але проблема не лише в зраді “медведчукістами” України, проблема у зраді очікувань українського народу від заяв і сподівань Володимира Зеленського. Нагадаю, що у серпні 2019р. на каналі 1 + 1 Володимир Зеленський пообіцяв нам розслідувати незаконність готівкового фінансування не лише партії Медведчука, але і його каналів. Він чітко сформулював, що має інформацію про те, що відбувається і відбувається, очевидно, з території країни-агресора. Пройшло більше, як півроку: ні служба безпеки, ні прокуратура не сказали жодного слова щодо цієї резонансної заяви. Отож сподіваємося, що Володимир Зеленський або нагадає правоохоронцям про свою заяву, або вибачиться перед зрадниками і скаже, що помилився.

Отож сподіваємося, що ця зрада стане перемогою для України, а не ще однією черговою зрадою.

Зашквар тижня

“Зашкваром тижня” називаємо заяву вже колишнього керівника партії “Голос” Святослава Вакарчука.

Унікальність цього політика і цієї політичної сили полягає у тому, що коли була виборча кампанія, дуже багато скептиків партії говорили, навіщо голосувати за “Голос” і за Вакарчука, якщо він уже був депутатом і прославився тим, що вніс на розгляд Верховної Ради тодішнього скликання аж 2 поправки (!). Мовляв, якщо цей чоловік зміг протриматися у попередній Верховній Раді аж через 2 поправки і завершив свою політичну кар’єру, повернувся до концертної діяльності, який смисл за нього голосувати? Ні, сказали прихильники Вакарчука, він починає нове, світле політичне життя. Це буде потужний, принциповий лідер, який балансуватиме між проросійськими і націоналістичними крайнощами,  буде допомагати встановлювати європейську демократію в Україні.

Сталося, як власне і прогнозували дуже багато людей. Святослав Вакарчук вдруге сказав, що не буде керівником партії, а буде давати поради, підказувати молодим (нагадаю, Вакарчуку зараз лише 44 роки). Я проаналізував, що вдалося у другому заході зробити законодавцю Вакарчуку. І тут є добрі результати, тобто уже 13 законопроектів внесено за авторством Вакарчука, прийнята одна постанова, одна заява і 1 законопроект, де здебільшого  авторами є депутати партії Зеленського і Вакарчук у тому числі.

Історія цього зашквару ще раз підтверджує, що парламентська і загалом урядова, державна діяльність — це і професія, і покликання. Не можна тиждень гастролювати по світу, а потім зайти у Верховну Раду і давати поради, як жити українському народу. Політикою треба займатись професійно, до неї треба готуватися і при цьому забути про всі інші професії. Це біда сьогодні не лише Святослава Вакарчука, а й Володимира Зеленського, який продовжує жити у своєму попередньому житті шоу-бізнесу. Моя порада: все-таки делегувати до уряду і парламенту тих людей, які професійно знають, що там робити, і для яких політичні, суспільні, державні рішення є альфою і омегою їхньої діяльності.

Що там, в Києві?

Поки український народ і українська держава оголосили боротьбу COVID-19, Київська влада тишком-нишком ухвалила власні правила цієї боротьби, які суттєво відрізняються від урядових. Що, на мою думку, абсолютно неправильно.

У Києві чомусь вирішили, що індекс масовості, або масовий захід в Києві складає меншу кількість людей, ніж в цілому по Україні. Як відомо, уряд сказав, що масовим заходом вважається зібрання з більше як 200 осіб і уряд прямо забороняє проводити такі заходи. Київ сказав, що треба обмежити масові заходи у 60 осіб і ця заборона 60 + розпочала діяти з 12 березня 2020р. Але унікальність цієї заборони полягає у тому, що першим її порушив Віталій Кличко. Я мовчу про кримінальну відповідальність, якою грозиться Міністерство внутрішніх справ.

За логікою речей, очевидно треба було відкривати кримінальну справу стосовно Віталія Кличка, який порушив власне розпорядження, але найцікавіше інше: навіщо було так терміново збирати сесію Київської міської ради? Нагадаю, там 120 депутатів + їхні помічники, ЗМІ.

Тут є ще одна унікальна деталь: на сайті Київської міської ради кілька годин висіло унікальне розпорядження, що реєстрація депутатів буде продовжуватися до 60 осіб. Для тих, хто знає право, і хто не знає статуту Київради і законодавства, скажу, що насправді сесії легітимна, коли є 61 депутат. Як визначити, які 60 депутатів мають право збиратись на сесії, а які не мають? Це обмеження про лише 60 депутатів швидко зняли з сайту, сесія відбулася.

Але найцікавіше інше: коли вся держава думає, як захистити життя і безпеку громадян, Київрада і 120 депутатів думають, як проголосувати 75 сторінок земельних рішень. Команда “Рідної країни” проаналізувала і з жахом подивилася, що мова йде про фантастичну кількість саме земельних питань. Абсолютна більшість — це були приватні компанії, конкретні персоналії чи навіть школи, які у вигляді експерименту отримали право постійно розпоряджатися землею. Серед таких рішень, наприклад, дуже цікаве і резонансне політичне рішення, яке стосується родини Табачникiв, знаменитих соратників Путіна і Януковича, які втратили право розпоряджатися земельною ділянкою біля Хрещатика, де вони хотіли збудувати торговий центр. Тепер, через 5 років, вони знову отримують право будувати висотку, забудовувати Хрещатик, 5. Можливо, команда Кличка домовилася не лише з Табачниками, а й з іншими забудовниками. Бо такої кількості земельних питань з часів Черновецького я ще не бачив.

Отож, друзі, наша позиція така: чи Київська влада, чи Верховна рада, яка ухвалює рішення оминути свої розпорядження, і для своїх шкурних питань збирає сесію, повинна нести відповідальність, кримінальну у тому числі. Тож я закликаю РНБО і правоохоронні органи відкривати, де треба, адміністративні і кримінальні справи стосовно і міських голів, і голови Верховної Ради в разі, якщо вони “під шумок” чи земельний законопроект, чи земельні питання хочуть винести на засідання сесії, які не контролюватимуться ні експертами, ні журналістами. Нагадаю, що і акції протесту заборонені, оскільки не можна збиратися у Києві більше, ніж 60 особам. Тому карантин — так карантин, закон — так закон, і він один для всіх.

Перемога тижня

Перемогою тижня ми називаємо поведінку українського народу. Позаяк попри достатньо критичне ставлення до рівня культури і ментальності українського народу після того, як відбулися події у Нових Санжарах, все більше людей почали говорити, що очевидно українська нація в сенсі виховного, морального, етичного елементу ще не дозріла до стандартів європейськості чи цивілізованого суспільства 21-го століття. На мою думку, цей прикрий випадок, який трапився і у Нових Санжарах, і на Тернопіллі чи на Львівщині, він значною мірою відходить на задній план, якщо проаналізувати, як український народ веде себе в перші дні заходів проти боротьби з коронавірусом. Попри панічні настрої, неадекватну поведінку деяких політиків, не завжди правильні сюжети у медіа, які сіяли паніку, український народ не побіг у супермаркети скуповуватися, не штурмує торгові центри, а достатньо спокійно і впевнено, з гідністю себе веде.

Це добра новина і тому вперше ми в своїх програмах переможцями називаємо український народ. Переможцями називаємо так само тих, хто думає, як вийти із ситуації, що склалася.

Я завжди критикував комунальні медіа, але сьогодні похвалю ТРК Київ, які запропонував в цей період, коли школярі не будуть ходити в школу, а студенти у виші, створити цикл відео-уроків на телебаченні, щоб діти могли подивитися їх вдома. От би цей досвід перейняло, наприклад, “Суспільне”, яке отримує з бюджету 2 мільярди гривень.

Отож українське суспільство — живе, органічне, солідарне, воно мусить продемонструвати, що здатне побороти будь-яку біду: і COVID, і незаконні дії влади, і лиха, які на нас насуваються. Сподіваємося, буде свято і на нашій вулиці.