Новоспечені міністри з нечуваною швидкістю почали прибирати до своїх рук старі корупційні схеми

Діждались Вашингтонів?

Дозвольте не про війну. Дочекалися! Арсеній Яценюк подав-неподав у відставку. І мало хто сумнівається, що спирався Арсеній Петрович виключно на політичні складові, які й впливали на його рішення. Причини та наслідки політичного демаршу ще нещодавно очільника українського уряду нехай оцінюють експерти та політологи.

Ми ж хочемо звернути увагу на те, що все голосніше з уст маститих аналітиків звучать висновки про те, що уряд Яценюка не те, що не займався реформами: ними там навіть не пахло. Найстрашніше, на чому наголошують експерти, це те, що новоспечені коаліційно-революційні міністри з нечуваною швидкістю почали прибирати до своїх рук старі корупційні схеми. Тож про які реформи можемо говорити?

А говорити можемо конкретно про те, що варто було би робити, засукавши рукава, а не по каналах ходити та про різноманітні там доцільності розповідати.

Чому не набув чинності закон про трансферне ціноутворення? Саме 1 травня 2014 року це мало статися, адже прийняли його ще влітку 2013 року. Може тому, що  цей документ дозволив би закрити багато лазівок, що дозволяли великому бізнесу уникати сплати податків в Україні і виводити гроші в офшори? Вже у другій половині 2013 року операції через офшори скоротилися відразу в сім разів, в той час як зниження імпорту було незначним. Зараз же санкції за невиконання вимог цього закону навпаки – значно скоротили…

Йдемо далі. Куди поділася Міжвідомча комісія з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств, діяння якої відновили ще у 2013 році і яку ще тоді очолив Сергій Арбузов? Нам що з рейдерством вже не треба боротися?

Чи наприклад співпрацювати з Китаєм. Поки Володимир Путін з вищим керівництвом Піднебесної довгострокові договори підписує, ми не розвиваємо навіть того, що уже є напрацьовано. Адже у нас уже були підготовлені та підписані засадничі документи з розвитку стратегічного економічного співробітництва з Китаєм. Були створені всі необхідні передумови для залучення Україною інвестицій від найбільших фінансово-банківських корпорацій Китаю, використання в Україні передових технологій, поліпшення якісної структури міждержавних торговельних відносин. Були досягнуті домовленості про залучення $ 3 млрд китайських інвестицій в українське сільське господарство. Були і загули?

Таких прикладів можна називати багато. І про них на Грушевського і на Банковій знають дуже добре. Знають і нічого не роблять. Хоча, мабуть, роблять, але трохи не те. Хіба для цього народ ціною власних життів всадив Вас, панове, в ці високі владні крісла?

Андрій Петрівський