У Бережанах життя є тільки на цвинтарі? (фото)
Хочу поділитися своіми враженнями про Бережани, як турист та бувша мешканка. Відвідала місто вчора.
Нарешті в Бережанах. Похмурий ранок, церковний спів. Зграя голубів з під ніг, здавалося, що з ці голуби на своіх крилах принесли моє далеке дитинство. Спомини мене захопили, та віднесли кудись далеко, але реальність відкритою кришкою люка брутально повернула мене з моєі романтичноі ностальгіі. Добре, що брат вчасно схопив за руку, коли побачив, як я впевнено, з посмішкою мала намір познайомитися ближче з каналізаційною системою міста.
Дуже хотілося кави, щоб хоч трохи повернути собі романтичний настрій. 10.19, ресторан “Анатоль”. Заспані офіціанти виконували якісь ритуальні танці навколо столика та крісел на вулиці. На моє прохання про каву саркастично посміхнулися, назвавши магічне число 11.00. Зарадити пошукам теж не змогли.
З церкви лунав монотонний спів і миряни знову турбували Бога щось для них зробити. Мабуть, більше немає кому, бо ступінь руйнаціі міста вражаючий.
Споруда, де розташувалася міська рада Бережан, була печальна та стара. Обдерта, знищена часом та людською байдужістю. Споруда вже втратила надію та, мабуть, чекає слушноі нагоди, щоб помститися за те, що з нею зробили.
Старе місто мертве та сумне. Знищене недбалістю, сплюндроване. Життя є тільки на цвинтарі. Цвинтар, на диво, доглянутий.
Коротка подорож до замку Сенявських. Вірніше, до того, що там залишилося. Обережно, обвали! Хвиля емоцій, втішаєш себе тим, що не всі замки Украіни у такому жалюгідному стані. Місцеві кажуть, що гроші, виділені на реставрацію, успішно знову розікрали. Мабуть, чутки.)
Назустріч двоє туристів, почула іх розмову. Кажуть, що Бережани називають мініатюрним Львовом, бо історія малого містечка дуже багата. Знову сумно.
Омріяна філіжанка кави дещо рятує ситуацію. Ненадовго. Ідемо на Адамівку. Миколаівська церква доглянута. Шкода, що зрубали дерева. Вони додавали шарму та містичності. Мабуть, була якась доцільність у іх знищенні. Мальовничі краєвиди занепадаючого міста. Чомусь болить.
Автор статті права щодо занедбаного (доречніше сказати «жалюгідного» стану) старовинного міста Бережани.Тим більше, що Бережани, та як і Кременець та Чортків — міста обласного підпорядкування, навіть не можна порівняти з двома останніми, які щоразу набирають пристойного вигляду, як і інші райцентри області.
Щодо цвинтара, там і справді ситуація краща, як в самому місті. Люди піклуються про могили своїх рідних.
Буваю в Бережанах не так часто, але щороку раз, іноді частіше.
Проходячи вулицями міста, дивує безгосподарність міської влади щодо обшарпаних, потрісканих, облуплених стін будинків центральної частини (про дороги і хідники мовчу). У замку щось робиться, але… Здається, що час в Бережанах затримався ще із повоєнних років і безжально доводить до ще гіршого стану.
Проте, плату за послуги скрізь беруть справно. І у вбиральні (туалет) на автовокзалі. Це місце – «содома і гомора»… Ціна за послугу підвищується щоразу, а зрушень на краще ніяких. В простого господаря у стайні чистіше і нема такого смороду, як там. Власнику цього «доходного» місяця варто подумати про противогази для відвідувачів, або створити щось на зразок вбиральні під відкритим небом.