Галичина – травмпункт для стереотипів, — Володимир Гевко
Якщо би раптом хтось поїхав десь за кордон і поламав собі якусь важливу життєву установку, ну знаєте як воно буває, то скоренько вертайтесь сюди. Тут ваш поламаний стереотип ретельно збадають, відзнимкують на рентгенах, уважно порозглядають на світлі, стурбовано цокаючи язиком і зрозуміють, шо з ним не так.
Бо наші люде дуже їздять на заробітки по далеких країнах і від цього їх стереотипи дуже в небезпеці. Пару років не вдома – і будь ласка, хлоп, шо сі цілює з хлопом то вже ніби і не дуже страшне. В Америці і Канаді то ше фасолька, там наша церква дуже має вплив і наших священиків багацько виїхало, то вони там за всім дивляться, а інакше я навіть не знаю шо би було з том Америком. А останні пару років то всі сі дуже кинули на збирання чорниць в Швеції і в Данію так само – то там страшне шо ся робе по тих скандинавах! Навіть не хочу вам переповідати, бо то є встид.
І коли наші люде вертаються із заробітків, наладовані долярами і єврами – то їх стереотипи як кісточки молоденького когута, тоненькі як хрящики і дуже переломані. Нема в них тої галицької твердості до життя, знаєте. Де точно і чітко розуміют шо до чого. За злоті навіть ніц не кажу, бо хто везе злоті – то ніби і ніґде не їздив, поляки ше не дуже голови погубили. Католики, шо казати.
І ті наші бідні люде вертаються дуже дезорієнтовані і вже самі не знають шо є добре, а шо зле. Шо можна робити, а шо вже гріх страшний і встидали би ся таке виробляти! Н’а твоя мама знає, шо ти таке робиш? Чекай-но, баба Каська зобаче тоту татуєровку на крижах – але буде цабанила.
А за пару місяців пансіонату у Теребовлянському районі людина відживає на очах. Негри знов негри, голубі – голубі, а жінка має тихенько сидіти вдома з дітьми, а не зачинати.
І знов тре набиратись сил на нову подорож, бо по різдв’яних святах тре робити документи і вперйод.
Нема чо’ сидіти.
Коментарі вимкнені.