Велике в малому (Хресне знамення)

Ми називаємо себе християнами, відвідуємо богослужіння, вивчаємо Слово Боже, осягаємо віронауку Церкви (догмати).
При багатьох храмах діють біблійні курси, недільні школи, різні релігійні об’єднання, дорослі та молодіжні братства. Та при всьому тому ми часто буваємо байдужими до дуже древнього видимого знаку приналежності до Христової Церкви.
Про цей знак багато сказано та написано і я задумався: чи потрібно ще й мені вставляти своє слово, та напевно, що так. І не тільки мені, але й всім священнослужителям і тим, хто духовно усвідомлює малі правила благочестя, в яких є велика сила Божа. Про це потрібно нагадувати кожен день, щоб виплекати в кожній людині духовні плоди розуміння, та на жаль, ці плоди чомусь не завжди дозрівають.
Як хочеться, щоб християни не виношували в собі кукіль релігійного невігластва, а тільки відбірне зерно правдивої науки Христової Церкви.
Отже, на якому рівні є усвідомлення найголовнішого символу Християнства – Хреста Господнього і Хресного знамення?
Сьогодні в ХХІ сторіччі, в час високих технологій, великий відсоток християн різного віку не можуть, не хочуть чи не знають, а можливо просто не задумуються, як правильно скласти пальці правої руки для того, що перехреститися (осінити себе хресним знаменням). У той же час, ті ж самі пальці дуже вправно володіють клавіатурою та мишкою комп’ютера чи ноутбука.
А скільки є талановитих людей, скільки прекрасних витворів залишено їхніми майстерними руками. Саме тому часто чуємо: у нього золоті руки, він має талант в руках. Та на жаль в тих же руках багато фальшивого «золота» та бездарності для того, щоб правильно перехреститись. Прикро бачити, як на богослужінні хто як, кожен по-своєму зневажає хресне знамення, а ще прикріше, коли покажеш, навчиш, а за деякий час, а то й одразу, хрестяться як і раніше не правильно. Складається враження, що в храмі не народ Божий, а механічні роботи і кожен з них запрограмований на якесь окреме дивне спотворення хресного знамення.
Насправді ж все дуже просто! Потрібно правильно скласти пальці правої руки: три перших разом в образ Пресвятої Тройці, два інших притиснути до долоні на спогад про те, що Бог з Неба зійшов на землю і став Людиною, щоб людина могла піднятись у Небо. Осіняючи себе хресним знаменням, торкаємось трьома складеними пальцями чола та промовляємо: «В ім’я Отця» або «Слава Отцю» таким чином освячуючи свій розум та помисли, набуваємо здатності внутрішнього Богомислення, щоб лукавих думок не було, а тільки чиста любов до Бога і людей: «На цих двох заповідях весь Закон і Пророки стоять» (Мф.22,40).
Опускаємо руку через груди, освячуючи духовно-душевні та сердечні почуття. Так ми проявляємо турботу про нашу внутрішню людину, яка покликана духом своїм спілкуватися з Богом, що робить її вінцем всього творіння. Чистими повинні бути і сердечні почуття: «Щоб не виходили з серця лукаві думки” (Мк.7,21); «Серце чисте створи в мені Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму»; «Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним ти не погордуєш» (Пс.50,12-19).
Торкаємось живота і промовляємо: «І Сина» – згадуючи слова пророка Ісаї: «Ось діва в утробі зачне і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі з нами Бог» (Іс.7,14; Мф.1,23). Ця вертикаль хресного знамення символізує спілкування людини з Богом і Бога з людиною.
Торкаючись правого плеча, промовляємо: «І святого» переносячи руку торкаємось лівого плеча і промовляємо: «Духа». Цією дією ми просимо в Господа, який вже освятив внутрішню духовну людину, освятити людину тілесну: Творець унікально поєднав в людині світ духовний і матеріальний, небесний і земний: «тіло звичайне і тіло духовне” і ми стали носіями образу небесного і земного (1 Кор.15,39-57). Людина тілесна повинна прославляти Бога і бути храмом Духа Святого: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого»; «…Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, бо Божі вони» (1 Кор.3,16,6,20). В горизонталі хресного знамення, яка символізує наше земне життя, просимо також освятити і наші тілесні, фізичні сили, які потрібні нам для щоденної праці.
Перед початком будь-якої справи в молитві «Царю Небесний», ми закликаємо Святого Духа на допомогу, щоб розпочати і завершити всяке добре діло, бо знаємо, що віра без діл мертва (Як.2,14-20). У Біблії читаємо, що Дух Святий є дієвим, Він упорядкував Небо і Землю (Бут. 1,2), (Іов. 26,13) і дав нам життя (Іов.33,4). Дух є «Життя Податель» (молитва Царю Небесний). Усвідомлюючи свою людську неміч, через хресне знамення просимо у Господа сил і захисту: «Господь моя сила та щит мій» (Пс.27,7) Хресне знамення закінчується опусканням рук, схиленням голови та малим поклоном. При цьому промовляємо: «Амінь». Таке древнє правило осіняти себе хрестом збереглося в Єрусалимі, Антіохії, Константинополі, Греції, Єгипті на Афоні і у всіх православних країнах.
Є також ще й інше пояснення як потрібно перехреститись, яке на жаль, можна почути від священиків та на уроках християнської етики: «В Ім’я Отця» торкаємось чола, «І Сина» – грудей, «І Святого Духа» – правого плеча, «Амінь» – лівого плеча. Пояснення такого правила, якщо це можна назвати правилом, досить дивне: «Не потрібно переносити руку з правого плеча на ліве із словами «І Святого Духа», щоб Його не розділяти». Виходить, що грішна людина має владу над Духом Святим: може Його розділяти або не розділяти. Таке пояснення говорить про те, що християни втрачають моральну здатність сприймання діяльності і сили Святого Духа. Це є хула на Духа Святого, що є запереченням не тільки явного одкровення дій Святого Духа, але і зневага до Нього. «Тому кажу вам: деякий гріх, навіть Богозневага (хула), проститься людям, але Богозневага на Духа не проститься!» (Мф.12, 31-32).
Перенесення руки з правого плеча на ліве зі словами «І Святого Духа» є символічним відображенням всюди присутності Духа. Він, як повітря, розлитий повсюди, Він навколо людини і всередині. «Дух дихає, де хоче…» (Ів.3,8).
Варто звернути увагу і на те, що не потрібно на слові «Амінь» складеними пальцями правої руки торкатись грудей чи живота. Не потрібно і бити себе кулаком в груди. Такий видимий знак нагадує нам про покаяння і відноситься до молитви митаря: «Боже, будь милостивий до мене, грішного». (Лк.18,13).
Коли хрестимось, то стоїмо рівно. Одночасно хреститись, схиляти голову і кланятись не потрібно. Після завершення хресного знамення на слові «Амінь», що означає: «Воістину хай буде так», стоїмо в легкому поклоні, схиливши голову і опустивши руки. Так ми виявляємо нашу покору і смирення перед Богом в Тройці Пресвятій: «Бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать. (1Пет.5,5).
Хресне знамено, яким ми себе осіняємо є благочестива форма зовнішнього Богошанування – це зовнішнє відображення внутрішньої сили Божої. «Коли знаменуєш себе хрестом, то уявляй всю значущість хреста… цьому має передувати належний душевний стан і глибока віра» (Іоан Золотоустий).
Хресне знамення є виявом нашої приналежності до Христової Церкви, духовним захистом і обороною від сил демонських, тому звершувати його потрібно без поспіху, благоговійно і без усяких викрутасів. Іван Золотоустий застерігає, що «всякому маханню рукою біси тішаться».
На завершення скажу, хай простить мене наше духовенство, але кожному із нас під час звершення хресного знамення, варто подивитись на себе зі сторони!
Сьогодні окремі іновірці, виступають проти шанування хреста і його зображення, тому наше байдуже ставлення до хреста уподібнює нас до них, бо сказано: «Проклятий, хто діло Господнє робить недбало» (Єр.48,10).