Лілія Проць: “Стань кращим за себе” сьогодні, і твоє хобі  перетвориться на можливість заробляти вже у підлітковому віці”

Лілія Проць – чемпіонка світу з пауерліфтингу, сімейний тренер, співзасновниця дитячої школи “Дивосвіт”, громадська діячка, коуч. Наприкінці грудня вона разом із Ольгою Колопенюк – Голда запустили проект для підлітків «Стань кращою версією себе». Днями ми поспілкувалися із Лілею Проць. Тож, більше про проект та сучасний погляд на підростаюче покоління у розмові із нею.

 

  • В чому суть проекту “Стань кращим за себе”? Чому ви вирішили організувати його для підлітків?
  • Стати кращим ніж ти був вранці, чи кращим ніж вчора. Чому для підлітків? Тому що підлітки, як правило, немотивовані, більшість з них не вміють реалізувати знання чи вміння, отримані в школі.

В дітей дуже багато є мрій, є ідей, але їм треба допомогти все це реалізувати. Для підлітків потрібна мотивація: чому вони мають щось міняти в своєму житті, зрештою, їм потрібен тайм-менеджент, і ще важливо вчити людей вже в юному віці працювати на себе. Вони інколи не вірять, бо не мають грошей, вони не знають куди звернутися, не вміють, наприклад, делегувати.

  • Плануєте їх навчити заробляти гроші?
  • В першу чергу навчатимемо як ідею перетворити в проект, а потім це, можливо буде стартап, чи, можливо, треба буде запатентувати щось. В цьому плані їх треба вчити. Чи це буде якийсь “хенд мейд”чи якісь курси, чи з ІТ сфери. Суть в наступному: важливо, щоб діти зрозуміли, що вони шукають і де треба шукати. Більшість дітей не вміють організувати свій час, не знають, що є різні платформи. Однією з цікавих на нинішній день є платформа “ТЕDx”- це американська платформа, де по 18 хвилин спікери розказують на різні теми. В Україні проводять такі “ТЕDx”.
    От чому ми навчаємо школярів від 12 років? Тому що вони вже щось вміють, навіть у 8- 9 років, але навіщо цим діткам сидіти і чекати, щоб вони, так би мовити “перестигли” чи “перекисли”. Є діти, які не є дуже активними, а більш такими тихими, скромними, цей проект для них є можливістю самовиразитися. Крім того, ми навчимо їх працювати в команді, це теж дуже важливо.
  • Передбачаєте, що хтось з підлітків започаткує свій стартап?
  • Я вірю в те, що хтось з них стане учасником волонтерського руху. Думаю, започаткують не тільки стартап, а й реалізують себе, як особи, які вболівають за своє місто. Зараз це дуже важливо вміти допомагати комусь у чомусь надважливому, в цьому й полягає волонтерський рух.

  • Яким був ваш особистий шлях до успіху, щоб підійти до підліткового проекту?
  • Тернополяни мене знають як спортсменку, яка досягла титулів, нагород, кубків, я думала, що буду працювати дитячим тренером чи тренуватиму дорослих спортсменів, але на нинішній так не вийшло.
    П’ять років тому я стала співзасновником дитячої школи “Дивосвіт”. Я хотіла просто допомогти батькам влітку, в мене виникла ідея  зібрати дітей, плюс такий собі спортивний міні- табір.
    За минуле і цьогорічне літо нам вдалось вдвічі збільшити кількість дітей у змінах. Тож за літо у нас таборувало до 300 дітей і паралельно цього року нам вдалося ще зміну на виїзді зробити. А ще здали документи на патентування торгової марки.
    В наступному році плануємо 7 змін міського табору і 2 зміни на виїзді в області. А ще ми змінили повністю напрямок табору. І в цьому лише виграли. За роки діяльності нашої школи було багато таборів, які відкривались і закривались. На сьогодні мені достатньо пальців однієї руки, щоб порахувати ті табори, які існують декілька років так як і ми.
    Я мрію, що одного дня, поки починається зміна три автобуси везуть дітей в різні напрямки, і ще 80 дітей везуть на зміну міську. Зазначу, для соціально незахищених категорій дітей ми організували перебування в таборі за наш рахунок, і це становить 20% від зміни.
    Фактично, я зараз в 45 років роблю те, що діти вже можуть робити, навіть у юному віці. Знаю, що в Тернополі є 16-річні, які зароблять на інтернет- магазинах, чи хтось там пече тістечка і на цьому заробляє. Але це треба показувати, і розказувати, що хтось має успіх не через те, що він особливий. І ти теж зможеш здійснити свої прагнення, але для цього треба мати вміння й навички, не побоятися про цю ідею розказати комусь, зрештою, поради попитатися.

 

  • Чи йшла реалізація даного проекту з дитячих мрій, чи думали, що десь можете бути задіяні у підлітковому проекті?
  • Аж ніяк. Я швидше думала, в мене буде свій тренажерний зал, що тренера будуть, чи я буду тренувати спортсменів, і так зароблятиму на прожиття. Принаймні, ще навіть 10 років тому, думок таких точно не було, що я буду мати свій сайт, в якому вестиму навчальний блог.
  • Чи допомагає педагогічна освіта розпізнавати задатки дітей, радити школярам, чи навіть дорослим?
  • Основа є, бо я закінчила факультет фізичного виховання ТНПУ, але не треба забувати, що на нині все має бути дуже індивідуально. Навіть, якщо ми кажемо про «покоління Z». Якщо ми візьмемо до прикладу 10 дітей чотирнадцяти років, не треба забувати, що вони різні, тому треба шукати різні підходи до кожного, працювати над собою. І важливо: вміти розрізняти лідерські якості і авторитет вчителя.

 

  • Що далі після проекту?
  • Для мене важливо, щоб хлопці і дівчата навчились мріяти, щоб в них були ідеї, і вони не боялися їх реалізовувати, щоб вміли організувати себе, і робили якісь перші кроки, тоді для них відкриється шлях. Коли щось розпочинаємо, в нас можуть опускатися руки, і обов’язково знайдуться ті, які будуть нагадувати, що ви робите не те, казати, що це не потрібно і не важливо, тому обов’язково має бути мотивація і розуміння для чого ВАМ досягати успіху.
    І ще потрібно для школярів проводити профорієнтаційну роботу, бо коли закінчать школу вже мають знати, з чим пов’яжуть своє життя в майбутньому. Мені би хотілося, щоб більшість із них стала підприємцями, тобто самі вміли заробляти, а не шукали якісь офісні приміщення. Дуже би хотілося, щоб ці діти вміли реалізувати свої ідеї. Було б дуже класно, якби комусь вдалося започаткувати якийсь проект, важливий для міста чи для школи. Для цього, звичайно, потрібен час, від кількох місяців, і навіть до кількох років. Проте я вірю, що знання та досвід, здобуті під час нашого проекту дадуть поштовх в подальшому. При цьому ми можемо не переставати з ними спілкуватися, бути друзями. Крім того, вони можуть до мене дзвонити, якщо в них з’явиться якась ідея, я допоможу, що буде в моїх силах.

  • На вашу думку спорт повинен бути в житті кожного?
  • Не обов’язково, коли батьки віддають дитину на спорт, вони повинні усвідомлювати, що двічі чи тричі на тиждень дитина має відвідувати спортивну секцію, а на заняттях не сачкувати. Тому тренер має бути жорстким і відповідальним. Щоб дитина показала якісь результати і в неї була мотивація, вони їдуть на змагання. А є, що дитина просто займається для себе. Тоді обов’язково треба попередити про це тренера, щоб він дисциплінував і організував цю дитину. Це дуже важливо розрізняти, бо в спорті дуже багато сил і емоцій йде на результат. Батьки часто цього не розуміють і завантажують школяра ще іншими гуртками чи секціями. Важливо дослухатися до бажань дитини. А дитина, відчуваючи таку підтримку зможе жити в гармонії із собою і оточуючими.

 

  • Поради від Лілі Проць: як потрібно відпочивати і відновлювати сили?
  • Щодня нам дано 24 години. І щоднини кожен просинається зі своєю енергією, вона дається всім однаково, але… зауважте, чи ви спали 8 годин, чи пили в достатній кількості води, чи правильно харчувалися, чи достатньо погуляли, чи відновили сили якоюсь музикою, чи прочитали книжки, чи ви побули на самоті, чи у вас було хороше оточення. Це все якраз впливає на ту енергію. Це все є дуже важливим для всіх, але ми цього недооцінюємо. Звичайно, що є ряд факторів, але ці найелементарніші, які допоможуть ВЖЕ людині мати енергію. Дуже важливо вміти сказати комусь “ні”, а собі “так”. Часто діти йдуть з компанією не за покликом душі, а лише заради того, щоб не здаватися гіршим в компанії, щоб оминути, можливо, якісь насмішки, от треба якраз цих дітей вчити сказати собі “так” і жити в згоді із собою.

Наталія Назар

Comments are closed.