Олена Зьола — випускниця Великобірківської гімназії, яка здобула велику кількість перемог на конкурсах та олімпіадах різного рівня
Олена Зьола — цьогорічна випускниця Великобірківської гімназії ім. М. Балея, яка здобула неймовірну кількість перемог на мистецьких конкурсах та предметних олімпіадах різного рівня, стала лідером серед старшокласників. А почалося все ще з самого дитинства та простого запитання — чому?
— Кажуть, ви «сильна» в математиці. Маєте, крім неї, ще інші захоплення?
— Цікавлюся всіма шкільними предметами. Мені важливо розвиватися всебічно. Особливо люблю іноземні мови та всі гуманітарні науки. Проявляю себе як художник (це в мене від батька). Не раз бувала на олімпіадах із образотворчого мистецтва, де посідала призові місця. Намагаюся всюди себе задіювати по-максимуму.
— Ви брали участь у різноманітних проектах. З чого все почалося?
— Спочатку мене залучали в школі до участі в різних заходах, олімпіадах і проектах, згодом мені це сподобалось. Почала писати статті для шкільної газети. Спочатку про моду, а згодом на серйозніші теми, зокрема, про шкільне самоврядування. З’являлися нові цікаві знайомства, друзі.
— Важко було поєднувати навчання з таким активним громадським життям?
— Навчатися не було важко, я не сиділа ночами над уроками, як це роблять інші. Тому з радістю приділяла час самовдосконаленню, для мене це був відпочинок.
— Ви часто їздили на олімпіади, конкурси та поверталися з перемогою. Чи маєте якісь талісмани?
— Я завжди опиралася на власні знання, але все ж у прикмети вірила. Наприклад, завжди їздила на олімпіади, починаючи з шостого класу, зі своєю «щасливою ручкою».
— Дитинство дуже скоро закінчується. З чим ви його асоціюєте?
— Це, звісно, гарні спогади, знайомі запахи, але найбільше мені нагадує дитинство морозиво. Завжди, коли ним смакую, то згадую про те, як я була маленькою.
— Чи мріяли ви хоча б на день опинитись на місці двієчника, щоб не залежати від оцінок, постійно прикутих поглядів?
— Я ніколи не була залежною. Уже з чотирьох років мене вчили читати, потім рахувати. Брат навчав астрономії, розповідав дуже цікаві наукові факти. Коли пішла до школи, то дуже багато знала, і мені все легко вдавалося. Ніхто ніколи на мене не тиснув, не примушував вчити уроки, я сама залюбки це робила.
— Про яку професію мріяли в дитинстві?
— Ой, ким тільки я не хотіла стати! До класу четвертого, як всі дівчатка, — принцесою або співачкою, «новою Ані Лорак», моделлю, фотографом, навіть перелічити складно. Потім забажала бути медиком, як мама, спочатку стоматологом, потім терапевтом, ветеринаром, а згодом сказала: «Та я стану першою жінкою-льотчицею у Великих Бірках!» Професії постійно змінювалися, бо вподобань було дуже багато. Навіть зараз вагаюся, на яку спеціальність маю подати документи під час вступу до університету.
— Кому завдячуєте своїми успіхами?
— Багато людей вкладали у моє життя найцінніше — любов та підтримку. Це, звісно, мої батьки, які з дитинства прищеплювали бажання навчатися та саморозвиватися, стали найкращим прикладом. Я ніколи не хотіла підвести їх. Так само вчителі, які завжди допомагали у всьому та підтримували. Вдячна вірним друзям, адже саме вони залишають лише позитивні та хороші спогади.
— Дякую вам, Олено, за змістовну бесіду. Сподіваюся, ми ще неодноразово почуємо про ваші успіхи.
Коментарі вимкнені.