Обличчя Тернополя: Федонюк Ярослав – людина-легенда тернопільського ВУЗу
Він присвятив вишу 51 рік свого життя! Як досягти успіху, де черпати життєву силу, яким має бути ідеальний студент – в ексклюзивному інтерв’ю Ярослава Івановича Федонюка, професора ТДМУ ім. І Горбачевського.
Федонюк Ярослав Іванович
Народився: 10 квітня 1940 року в с. Білопілля, Грубешівського району, Люблінської області (зараз Польща).
Освіта: Тернопільський державний медичний інститут (1962-1968рр.).
Вчений ступінь: вчений анатом, педагог, Заслужений діяч науки і техніки УРСР, доктор медичних наук, професор.
В нашому університеті працює : 51 рік
Сімейний стан: одружений, має двох дітей та внука – Ярика (7років).
Знак зодіаку: овен.
Улюблений колір: червоний.
Життєве кредо: «Допомагати всім, абсолютно всім, хто б не звернувся!»
– Ярославе Івановичу, як розпочалася ваша кар’єра в ТДМУ ім.Горбачевського?
Я поступив в наш інститут в 1962 році, паралельно працював лаборантом на вечірній кафедрі анатомії, після закінчення поступив в аспірантуру на кафедрі анатомії, захистив кандидатську, докторську, став завідувачем кафедри анатомії…
– Яких найбільших висот ви досягли?
Найбільш горджусь нагородою президента про присвоєння почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України», проте не вважаю свої досягнення чимось особливим, стараюсь щоб моя робота приносила користь людям. Не люблю хвалитись.
Федонюк Я.І. є академіком Нью-Йоркської академії наук. Йому присвоєно звання ”Людина року” (1997 р., США), та ”Людина тисячоліття” у медичній освіті (2000р., Англія), Лауреат премії Української академії наук (2003р.).
Опис діяльності проф. Федонюка Я.І. занесено в часопис ”Україна медична. Лікар III тисячоліття” (2003р.). Він є автором та співавтором більше 600 наукових, методичних та публіцистичних робіт. (Примітка автора)
– Який момент у роботі приносить Вам найбільше задоволення?
Спілкування з студентами на семінарі! Це не дає мені старіти! З ними я відчуваю себе аспірантом-студентом, ніби повертаюсь у молодість! Дуже люблю студентів, їхні дотепні жарти, цікаві історії.. Я дякую Богу, що він дав мені в житті так багато молоді!!! Завдяки їм я йду в ногу з сучасністю.
– Яких принципів Ви дотримуєтесь в роботі?
Ніколи не ображати студента, навіть якщо він не вивчив заняття… Навпаки, вислухати і зрозуміти, підтримати та заохотити до навчання. Я часто ставлю себе на їх місце, тому й поступаю за принципом – «не роби іншим те, що не хотів би, щоб робили тобі».
– Яким на вашу думку має бути ідеальний студент?
Веселий і розумний! Бог всім дає розум однаковий, головне, щоб був трудягою і розвивав свої здібності.
– Чи могли б Ви провести порівняльну аналогію між студентами попередніх поколінь і теперішніми студентами?
Не можна сказати, що якісь покоління були дурні, а якісь розумні…ні! Всі покоління однакові.
– Ви відноситесь до типу людей які вважають, що комп’ютери та інша техніка погано впливає на молодь?
Ні! Я не згідний, що техніка погано впливає на студентів. Вона допомагає молоді, жити, вчитись, йти в ногу з часом. Комп’ютер треба знати, це ж полегшує життя..
– Який стиль любите в музиці?
Я закоханий в Танго! Це музика душевної пристрасі, яка говорить про самотність, кохання, переживання людей…
– А сучасна музика вам подобається?
Так, стараюсь дригатись під цю музику. Мені подобається, хоча інколи не виходить! (сміється)
– Що допомагає Вам залишатись таким енергійним та бадьорим?
В молодості я любив займатися спортом, особливо досяг успіху в стрибках , маю звання майстра спорту з легкої атлетики. Зараз теж веду здоровий спосіб життя, підтримую себе в формі.
– Маєте домашніх улюбленців?
Так, песика, такого невеличкого, кімнатного. І коти були, та вони мене не витримували, втікали з хати, а от собакам я подобаюсь.
– Стіни Вашого кабінету прикрашає багато картин, любите художнє мистецтво?
Так, особливо живопис. Друзі знають моє захоплення, тому жодну картину в своєму кабінеті сам не купив, всі подаровані від щирого серця. А ще мені подобається жанр карикатури, маю багато своїх портретів виконаних в такому стилі.
– Що може побажати нашим читачам, студентам?
Цілеспрямованості! Якщо вони хочуть стати хорошими лікарями, потрібно багато вчитися. А якщо добре знати анатомію і фізіологію, можна стати прекрасним спеціалістом! Поєднуйте в майбутньому наукову роботу з практикою, багато спілкуйтесь з пацієнтами, та нікому не відмовляйте в допомозі!
Ярослав Іванович, не дивлячись на вік (73 роки) випромінює стільки світла, енергії, доброти та щирості, що це передається оточуючим. Виходжу з кабінету в надзвичайно піднятому настрої, а в долоні з двома цукерками “Корівка”, якими так люб’язно поділився зі мною професор. Здоров’я Вам, Ярославе Івановичу, безмежного щастя та багато літ життя!
Коментарі вимкнені.