Сергій Притула: «Студентське життя – це веселощі впродовж усього року»
– Ви любите розіграші?
– Це залежить від мети розіграшу. Якщо розігрують так, щоб тупо поржати з тебе, то мені таке не до вподоби. Якщо розіграш такий, з якого сміємося всі разом: і той, хто розігрує, і той, кого – то чому б і ні. Особисто я розіграшів майже не практикую.
– Сучасні студенти полюбляють першого квітня добряче повеселитися. Чи «страждали» ви таким у студентські роки?
– Думаю, сучасні студенти не дуже відрізняються в контексті веселощів від студентів мого часу і не прив’язуються аж занадто до дати першого квітня. Студентське життя – це веселощі впродовж усього календарного року. Навіть на сесії. От я, наприклад, пам’ятаю, як на своїй першій сесії півтора тижні готувався до іспиту з історії, а за день до нього (іспиту – ред.) дізнався, що перший екзамен – філософія. Всім було смішно. А після сесії і мені, бо філософію склав на «відмінно», а історію, до якої так старанно готувався і яка була все життя улюбленим предметом, на «добре».
– Коли ви відчули, що гумор – ваша стихія?
– Десь у той час, коли стояв на табуретці у будинку бабусі й дідуся у Вишнівці та читав гуморески гостям чергового родинного застілля. Приємно, коли те, що ти говориш, викликає у людей посмішку, а тобі приносить оплески.
– Як оцінюєте рівень телевізійного гумору в Україні? Чого бракує? Як його доповнити? Чи можна на когось рівнятися?
– Судячи з тих проектів, які зараз виробляються в Україні, їхній рівень можу назвати достатньо високим і професійним. Щоправда, вітчизняного телепродукту, саме гумористичного, катастрофічно не вистачає. Ну є «Файна Юкрайна», є «95-ий квартал», стає на ноги «Велика різниця по-українськи», а далі? А далі – тиша… Топ-менеджерам українських каналів варто більше уваги приділяти власному виробництву гумористичного телепродукту. Правда, реалії сьогодення такі, що каналу легше закупити російський продукт і мати хороший рейтинг, ніж паритись над виробництвом власного і переживати, чи буде він успішним.
– Розкажіть, будь ласка, як ви потрапили до ранкової телепередачі «Підйом».
– Довга історія… 2004 року був на революції, замерз. Друг мене запросив до студії музичного телеканалу М-1 погрітися, тоді він там працював. В офісі каналу одна людина з «Мелорами» запропонувала мені покреативити щодо назви нового проекту. В кінці грудня затвердили мою кандидатуру, в січні почалися зйомки «Було ваше – стало наше». До Києва я тоді не переїхав – зважився на цей крок улітку 2005, коли почав працювати на «Music радіо». У листопаді я почав виходити в ефір, а моя програма на «Інтері» закрилася. Добре, що в той час на горизонті з’явилася така структура, як «Comedy Club Україна». Туди вхід відбувся легко, невимушено та безболісно. Умови, які нам поставили на початку, були комфортними для роботи. До того ж, я мав образ, якого до цього ніхто не культивував: такого собі файного хлопця-українця у вишиванці. У кінці 2007 року я пройшов кастинги на програму «Чи розумніший ти за п’ятикласника?». Ми відзняли близько 30 програм, а паралельно я знімався в телевізійній версії Comedy. Влітку настуного року з Андрієм Молочним почали знімати «Файну Юкрайну». Приблизно в той же час почалося переформатування «Підйому» на «Новому» силами кількох людей із каналу та Comedy. І вже оновлений «Підйом» стартував 26 серпня 2008 року.
– Чи допомагав гумор вам вийти зі скрутного становища? Якщо так, то розкажіть, будь ласка, про це.
– О-о-о, то треба буде зараз томик сідати і писати. Таких випадків – півжиття. Колись спіймали мене, школярика, хулігани та й бити зібрались. А я їм кажу: «чекайте, ще встигнете, давайте я вам анекдотів розкажу». Отак хвилин 20 травив їм анекдоти, то розпрощались ледь не друзями. А в інституті якось прийшов я на кафедру складати залік із сексології чи якось так воно називалось. А впродовж триместру на парах із цього предмета мене не було жодного разу. Так ото сиджу я перед викладачкою з індивідуальною відомістю, а вона мене «пісочить». Каже: «Сергію, вас чому не було на моїх парах?» А я їй в очі так щиро-щиро дивлюсь і кажу: «Ви знаєте, ми вже на четвертому курсі, я вирішив ваш предмет проходити не в теорії, а на практиці. Ото поки всі ходили на ваші пари, я відточував майстерність у іншому місці». Викладачка: «І які результати?» Я: «Всі задоволені, ніхто не завагітнів». На кафедрі всі валяються зо сміху, а добра тітонька поставила мені залік. Різне бувало…
– Чи були кумедні випадки під час зйомки «Файни Юкрайни»?
– Дякую за цікаве і головне – рідкісне запитання. Так, були. Наприклад, останні кумедні випадки сталися під час зйомки нового сезону «Файни Юкрайни», коли знімали діалоги полковника та прапорщика. Скориставшись із того, що зима була лютою, ми поїхали за кілометрів 100 від Києва, де снігу було ще більше! Щоб на п’ятнадцятиградусному морозі ми не задубли, нас запакували, як капусту: дві пари рейтузів, джинси, утеплені військові штани… Светрів не злічити. Це треба було бачити! Уявіть собі: дві пари шкарпеток, потім газета, поліетиленовий пакет, а зверху ще дві пари шкарпеток… Але все одно не допомогло. Справа в тому, що в мене 45-ий розмір взуття, а військові черевики дали 46-го, бо більшого не було. Коли утеплили, вони виявилися в притик, і через 20 хвилин на морозі ніг я вже не відчував. Знімальна група рятувалась від холоду, як могла, навіть багаття палила. А нещасні полковник із прапорщиком, тобто ми з Молочним, у цей час коцюбли в окопах. Коли на полігоні з’явився танк, вояки пожвавилися. Сценарій тут же пішов геть: раз вряди-годи з’явилася можливість познімати важку техніку, гріх не скористатися цим по повній програмі! І хоча покерувати бойовою машиною нам не дали (керував справжній солдат), повеселились досхочу. Піротехніки теж прийшлося підривати більше, ніж було заплановано. В одному з епізодів вони перестарались – і бабахнуло раніше часу. Відповідно до сюжету, я кричу: «Полковнік, снаряд! Лягай!». Падаю на Молочного – і в цьому місці повинен прогриміти вибух, але встиг сказати тільки: «ляга…», – і піротехнік натиснув на кнопку. Андрюху я прикрив собою, а от сам отримав у бік «постріли» із мерзлої землі та крижинок… Добре, хоч на голові була каска. Так і пішло в серію «Файни Юкрайни»! Нічого не змінювали! Другий випадок теж був пов’язаний із піротехнікою та зйомками скетчів про військових. Вибухівку зумисне накрили лопатою, щоб ненароком ніхто не наступив на неї. А коли треба було робити вибух, то про лопату забули – і вона завдяки вибуховій хвилі полетіла вгору! На щастя, ми з Молочним не лише не постраждали, а й навіть не помітили цього! А от оператори зняли непогані кадри з літаючою лопатою! Не кожного разу таке буває!
– Чи допомагає вам хтось у написанні діалогів?
– Так, у нас є авторська група в складі дев’яти осіб, їхні прізвища та імена ви можете прочитати в титрах програми. Перший цикл ми написали повністю самі з Молочним, але подальша зайнятість та й користь залучення «свіжої крові» сприяла формуванню тієї авторської групи, з якою ми працюємо уже другий сезон.
– Що буде нового у «Файній Юкрайні»? Чи з’явиться образ студента? Якщо так, то яким він буде?
– Сюжетні лінії персонажів відсотків на 70 будуть оновлені. Однак продовжують існувати й старі персонажі. Цього року армію вивели на поля з використанням і справжніх танків, і піротехніки. Прибиральниць ми відправили у відпустку, щоб глядач трохи відпочив від них. Марічка й Антон продовжуватимуть тішити глядачів, у парочки відбуваються зміни. Марічка переїжджає до Антона, у Жашків, де вона змушена трудитися, щоб добудувати будинок. Щодо образу студента, то він обов’язково буде. Ми вже зняли новий скетч про студента і професора. Тут ми покажемо протиборство двох систем: старої, ще радянської (професор), і нової (студент). Професора граю я. Мій персонаж серйозний і непідкупний, а от студент, котрого грає Андрій, – справжнісінький розгільдяй. А знайомі всім Менеджери опиняються на вулиці, шукаючи роботу. Потім вони її знаходять: потрапляють у кол-центр, на найнижчу кар’єрну сходинку, де дають всілякі поради. До речі, Зірка Василь також трохи змінює рід діяльності: він тепер ведучий телемагазину, в якому впарює різний непотріб. Одними із нових персонажів будуть Качки-спортсмени, які є, м’яко кажучи, не надто розумними. Звичайно, буде ще багато змін і оновлень! Це краще бачити, а не слухати, тому дивіться новий сезон уже цього місяця! Буде цікаво!
– Можете згадати кумедний випадок зі студентського життя?
– Якось у кінці дев’яностих, щоб подругу не вигнали з інституту, ми підробили підпис ректора на її заяві про поновлення. Зараз смішно, а тоді, якби «попалили», вигнали б із вишу нафіг.
– Що ви хочете побажати читачам нашого журналу?
– Здоров’я і легких сесій. А…і не забувайте про існування контрацептивів, а то понароблюєте дітей замолоду, а потім не знаєте, що з ними робити.
Коментарі вимкнені.