Тернополянин Дмитро Кучер “схоплює” рух зірок (фото)
У той час, коли більшість середньостатистичних тернополян спить, «зависає» в неті чи в клубі, Дмитро Кучер знимкує небо. У результаті – неочікувані кольори та форми. Зрештою, ліпше просто подивитися на світлини. А ось про те, яка вона, нічна вахта зі знимкувальником, розпитала Дмитра.
— Щойно купив фотоапарат, майже одразу зареєструвався на фотосайті, — каже співрозмовник. — Там побачив роботи Антона Янкового — Молочний Шлях, знятий у Гімалаях, це було надзвичайно. Захотів і собі спробувати, але нічого путнього не виходило. Потім він написав матеріал про те, як робити нічні фотографії. З нього витягнув максимум, зрозумів свої помилки, чого бракувало роботам.
Дмитро все більше й більше втягувався у це заняття. Розповідає, що є два методи «схопити» рух зірок:
— Перший — використовуючи дуже велику витримку, але це не завжди ефективно. Другий — робити багато фотографій, потім їх поєднувати у спеціальній програмі. Він найкращий, його і застосовую. Для першого та другого методів потрібні пульт дистанційного керування камерою (ним можна запрограмувати фотоапарат на потрібні кількість і частоту фото, витримку), штатив і ширококутний об’єктив.
Що ж до місць зйомки, Дмитро зазначає, що у Тернополі трохи важко фотографувати зорі:
— Вогні міста забруднюють небо, але тим самим прикрашають його. Позичив у знайомого ширококутний об’єктив, залізаю на дах свого будинку, ставлю фотоапарат, програмую його на сорок фотографій із хвилинною витримкою — і в квартиру грітись, а потім програмую на шістдесят світлин по хвилині — та знову додому, бо на даху трохи холодно. Пізніше — робота на компі. Чужими дахами не лажу, бо потрібно дуже довго чекати, поки все сфотографується. Завжди обережно ставлюсь до фотографування вночі.
Нещодавно Дмитро Кучер повернувся з Карпат, де теж встиг познімати.
— Добре розумів, що там буде дуже гарне небо, тому взяв потрібне, — продовжує. — Наприклад, якось знайшов місце, ввечері пішов з одногрупниками туди. Сфотографував захід сонця, потім запрограмував фотоапарат на сорок світлин по хвилині. Був уражений, як довго темніє, і тим, як темно у Карпатах. Видно лише зірки, контури гір і дерев. У горах були два мінуси: холод, який «їв» заряд акумуляторів, і втома, що давалась узнаки, бо зірок треба було дочекатися, а спати ж хотілось…
Що ж до філософської частини нічної варти з фотоапаратом, то її не дуже то і є, але вабить Дмитра все, чого ще не бачив:
— Намагаюся відобразити на фотографії щось нове, таке, що ще не фотографували, тому центр Тернополя вже приївся, хоча маю бажання пройтись деякими вуличками, пофотографувати. Улюблених місць не маю, бо часто фотографую спонтанно, не плануючи, лише район виберу — і піду шукати щось нове.
Запитувала Анна ЗОЛОТНЮК.
Світлини Дмитра КУЧЕРА.
Коментарі вимкнені.