У соліста гурту «ФІОЛЕТ» Тернопіль – в списку кращих українських міст

Сергій Мартинюк – відомий громадський діяч, один із засновників та арт-директор фестивалю «Бандерштат», організатор фестивалю «Форпост», екс-продюсер гурту «ВОДА». Сьогодні хлопець є фронтменом іншої команди – «ФІОЛЕТ». Зовсім нещодавно світ побачив дебютний альбом гурту «Трохи тепла», до якого ввійшли добре відомі пісні «Відкриваєш Серце», «EGO», «Мій Вибір», «Крилами» та пісня «Марина», яку часто замовляють слухачі в ефірі тернопільських радіостанцій. Після того «ФІОЛЕТ» дає прихильникам чергову порцію музичної смакоти – акустичний доробок «Ігри з Датами в Календарі». Читачам «Погляду» Сергій Мартинюк розкаже про життя гурту, реакцію слухачів на «фіолетову» музику, а також про ті речі, які його пов’язують з Тернополем.

Недавно побачив світ дебютний альбом гурту «ФІОЛЕТ», яка реакція на нього була? Хто хвалив, хто критикував? Як гурт сприйняв оцінки?

Після виходу нашого дебютного альбому “Трохи Тепла” у листопаді минулого року, громадськість достатньо тепло відреагувала на його вміст… Давно очікувані нашими шанувальниками пісеньки нарешті можна було послухати в студійній якості. Незадовго після того з’явилося і декілька професійних музичних рецензій від критиків, причому не тільки українських але і російських, де вони достатньо похвалили нашу роботу як перший наш студійний доробок. Щодо критики, то альбом наш критикували в більшості поціновувачі важкої музики, яким наш музичний експеримент через відсутність драйвових гітар не до душі..

Розкажи про останні виступи? Куди їздили? Як сприймають в різних містах, де найбільше запам’яталось?

Серед останніх достатньо яскравих виступів можна назвати участь в фестивалі МУЗЕНТРОПІЯ у Вінниці, концерти у Львові, Чернівцях, Рівному.. Не можу не згадати і про дуже теплі, домашні луцькі акустичні виступи, на яких ми презентували наш акустичний міні-альбом “Ігри з Датами в Календарі”. Що дуже позитивно і що нас відверто тішить, так це сприйняття публіки у тих містах, де ми ще не виступали. Більше того – з боку людей, які на тих концертах нас почули вперше як молодий гурт. Це додає наснаги і творчого натхнення. В спокої ми не лишаємо жодного залу..

Чи все встигається те, що планується? Гурт – основне заняття, чи є ще робота, яка забирає час?

Це одна з найболючіших проблем на сьогодні для гурту… Маса матеріалу нового просто лежить, так як ми, маючи ті репетиції, які маємо, не встигаємо робити все – відточувати наявну програму, працювати над акустичною програмою, робити деякі по-фіолетовому стилізовані кавери на деякі відомі пісні.. Поки ми не стали справжніми зірками:) – за умов чого музиканти віддаватимуть час тільки ФІОЛЕТУ – ця проблема, на жаль, зберігатиметься. Але тут все залежить від сприйняття. Навіть з тих можливостей, які маємо, ми витискаємо максимум!..

Колись ти продюсував гурт “Вода”, чому зібрав власний колектив? Хто зараз є у «ФІОЛЕТІ»?

Спогади пов’язані з гуртом “ВОДА” та той досвід, який було отримано тоді, – ціла школа для днів теперішніх, коли потрібно займатися вже своїм гуртом, правильно мотивувати музикантів, підтримувати внутрішній психологічний мікроклімат. «ФІОЛЕТ» свого часу виник для мене як акустичний проект, в рамках якого я хотів втілювати в життя деякі свої пісенно-поетичні напрацювання. Згодом – все це переросло у повноцінний гурт. Наразі «ФІОЛЕТ» – це цілий ансамбль і цілі родини:) Серед музикантів – кращі з кращих професіоналів своєї справи в Луцьку. Так,
до складу гурту, крім мене як вокаліста, входять – барабанщик, басист, гітарист, клавішник та трубач. Це різні люди – одні вчителюють, інші грають, ще одні ремонтують комп’ютери та продають музичні інструменти. Є ще наша «ФІОЛЕТОВА» родина – менеджер, фотограф, відео оператор, звукорежисер, голова луцького фан-клубу. Всі ми дуже дружні, та настільки зв’язані що уявити на сьогодні життя кожного з цих людей без «ФІОЛЕТУ» – не-ре-аль-но!..

Які непорозуміння, курйози траплялись у вас?

Непорозумінь майже не буває, як це не дивно, ні всередині гурту, ні назовні. Якихось особливо цікавих випадків не пригадую, але в нас є традиція – привозити чи не з кожного концерту якесь нове слово-поняття-явище.. (наприклад – “кельтські арфи”, “сондром Маккензі”, “мотлох”..) Що я згадую дуже часто, так це поїздку на фестиваль у Новояворівськ, що на Львівщині. Ми трохи заблукали, і зустрівши поблизу села якогось дядька запитали, куди веде ця дорога… Той хвильку подумав і по-філософському спокійно відповів: “Ця дорога веде в нікуди .. ”

Які в тебе почуття-емоції викликає Тернопіль, чи щось пов’язує з нашим містом?

Тернопіль для мене в списку кращих українських міст.. Архітектура, вуличній настрій, озеро, відчуття українськості… З Тернополем мене пов’язує невелика частка мого особистого минулого та близькі рідні, які тут проживають. В Тернопіль я завжди повертаюся з радістю.

Спілкувалась Кароліна Говірка