9 листопада – День української писемності та мови

9 листопада, за православним календарем, – день Преподобного Нестора-літописця, найвизначнішо працею якого є «Повість временних літ»(ХІІ ст.) – перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана в контексті світових подій.

Упродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть.

За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI-IX столітті. Процес унормування загальнонародної української мови вчені відносять до ХІІІ-ХІV століття. У різні періоди літературна мова української народності поєднувала в собі елементи давньоруської писемної мови (Х-ХІІІ ст.), українсько-білоруської (ХІV-ХV ст.), слов’яноукраїнської, староукраїнської («простої мови»), церковнослов’янської (ХІV-ХVІІ ст.).

Інтенсивне формування нової української мови дослідники відносять до другої половини ХVІІІ-ХІХ століть. Зачинателем сучасної української літературної мови вважають І. П. Котляревського, а основоположником — Т. Г. Шевченка. Разом з розвитком писемного слова український народ став великою нацією, здатною вирішувати питання будь-якої складності й ваги.

Ще Вольтер писав, що всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а рідну  треба вивчати все життя.

У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної.  День української мови та писемності започаткували в Україні 1997 року.