Інвестори «Домобудівника» не розповідають громадськості усю правду

Докази того, що європейські інвестори, які сьогодні обіцяють ТОВ «Домобудівник» золоті гори, мають багато секретів, нам навів директор підприємства Василь Чупровський. З інтерв’ю Ви дізнаєтеся, як працьовитий колектив зумів вийти з економічної кризи і стати конкурентноспроможною компанією і як тепер на усе «готове» знайшлися «доброчинці».
– Пане Василю, розкажіть нам про обставини, які призвели до сьогоднішнього конфлікту навколо «Домобудівника».
– Треба розуміти, що з 2008 по 2012 рік підприємство практично не працювало. Людям більше трьох років не виплачували зарплати, уявіть, що вони за цей час отримали всього по 200 грн. , тобто «набігло» 1 млн. 300 тис. грн. заборгованості тільки по зарплаті, бюджету – більше мільйона, пенсійному – більше двох мільйонів, дольовикам і кредиторам – більше 10 мільйонів. Все йшло у прірву, підприємство розкрадалося, розвалювалося. Виконавча служба описала тільки самого майна на 3 млн. грн., весь транспорт стояв на штрафмайданчику. Тодішнього директора Рожука Є.О. просили одне – здати хоч один об’єкт, щоб виплатити людям зарплати, щоб вони могли допрацювати до пенсії. У нас в колективі люди по 20-30 років працюють, їм кілька років до пенсії, у них сім’ї, зрозуміло, що вони хочуть той час допрацювати.

– І на якому ж етапі змінилося керівництво і, власне, політика підприємства загалом?
– Дійшло до такої біди, що люди просто зібрали збори і висловили Рожуку недовіру, це було у 2012 році. Працівники самі порадилися, я навіть у цьому участі не брав, потім прийшли до мене і сказали: ти йди на директора, а ми будемо допомагати. Серед них були й ті, що сьогодні йдуть проти мене. Ми помаленьку день за днем почали працювати, не було навіть мулярів, телефонували, щоб люди вийшли на роботу. Поступово ми і машини свої забрали зі штрафмайданчика, відновили всю техніку, розрахувалися із виконавцями, пенсійним фондом, податковою, розблокували рахунки, почали людям регулярно виплачувати зарплату, збудували і здали будинок дев’ятиповерховий на Володимира Великого. І от коли ми вилізли із того «багна», ні з того, ні з сього – з’явився інвестор.

– Про інвестиції мріє сьогодні кожне українське підприємство, що не так було у Вашій ситуації?
– Інвестиції, які нібито пропонуються третіми особами, є лише приводом для входу на підприємство і вуаллю, що прикриває тіньове, незаконне заволодіння контрольним пакетом корпоративних прав. Справжній інвестор не заходить на підприємство силою, як мінімум має бути рішення загальних зборів, відповідні договори і потреба у інвестиціях. Оскільки, сьогодні підприємство самостійно, силами власного трудового колективу здатне вирішити існуючі проблеми, та нормально розвиватися, потреби у інвесторі не було і ніхто його не запрошував. У нас працівник на крані має 5000-6000 грн., мулярі – 3500-5000 грн. залежно від виробітку. Люди сказали, що будуть працювати і заробляти самі. Але тепер нам вставляють палиці в колеса. Ну що це за інвестор, який приходить на підприємство о 5 годині ранку? Та ще й з незрозумілими людьми, в балаклавах, які побили наших охоронців, виламали двері, понищили замки, завантажили інформацію із серверів та забрали папки з документами.

– Стривайте, Ваші опоненти не раз заявляли у ЗМІ, що не володіють інформацією про роботу підприємства, зокрема, бухгалтерію – це не так?
– Все вони прекрасно знають і все мають. Вони ж завантажили всю інформацію із серверів. Після того випадку ми написали заяву в міліцію, щоб забрали сервери і зробили експертизу, чи їх ламали. Відповіді немає до цього часу. Ми написали заяву, що просимо віддати техніку, протилежна сторона написала аналогічну заяву, щоб фактично унеможливити повернення серверів і цілком зрозуміло чому: бо вони зламані, інформацію завантажили. Ми ж знаємо, що нашим орендарям розсилають листи про те, щоб плату віддавали не нам, а Смансу і Рожуку, дольовикам пишуть, що вони не отримають квартири, у Тернопільводоканал до пана Кузьми пишуть, щоб відключили водопостачання через те, що можуть виникнути борги. Але невже ж вони такі керівники і не знають, що сьогодні все подається після оплати наперед, якщо ми не даємо гроші за майбутній місяць – нам і так все відключать, для чого ця брехня? Те ж саме з електроенергією: написали листа, нам світло відключили, я приїхав до начальника – питаю на підставі чого відключили? Він уточнив і бухгалтерія підтвердила, що ми аванс дали – комедія! І так кожного дня, розумієте? «Тітушків» на об’єкти привозять, у понеділок був випадок – приїхали нетверезі особи, їх переодягли у форму «Домобудівника», кажуть, ми йдемо мурувати. Як так мурувати? Не мають ні медкомісії, ні допуску до висотних робіт, як ненароком щось станеться – хто буде відповідати? Словом, все роблять, щоб перешкодити роботі.

– Ваші опоненти сьогодні заявляють про «більшість», яка за ними стоїть, що можете на це відповісти?
– Корпоративні, права якими прикривається так званий інвестор, а також колишній директор, придумані ними на основі договорів дарування та інших подібних схем, за якими власники корпоративних прав нібито безкоштовно надали їм свої права учасника товариства. Проте договори дарування передбачають безоплатну передачу майна обдарованому, тоді як насправді, по цих договорах, дарувальники отримували кошти, що свідчить про фактичний продаж цих прав, а продаж може відбуватися лише за згодою всіх учасників товариства, якщо вони самі відмовились ці права викупляти. Зрозуміло що ніхто не пропонував частку до викупу, оскільки в такому разі, удаваний інвестор не отримав би значної частки у товаристві, не говорячи вже про контрольну. Таким чином, група зацікавлених осіб намагалась отримати контроль над здоровим, прибутковим підприємством і його активами.

– Яке бачите розв’язання конфлікту, чи буде «мирова» з інвесторами?
– Я хотів би наголосити, що якогось корпоративного конфлікту, який нам сьогодні малюють – немає, немає спору двох осіб, немає боротьби за владу – я за це крісло не тримаюся, воно таких нервів не варте, повірте. А ці люди просто «граються» паперами. Виконавчим директором поставили пані Іваноньків, а вона ж свою частку продала, отримала кошти і от тільки 9 липня написала заяву на відкликання, а коштів не віддала. Цей інвестор, Айвар Сманс, також персона цікава. Ми запитали у нього, що він планує на підприємстві зробити – він каже: ще не знаю. Питаємо: скільки маєте грошей вкладати, каже – це не його компетенція. Ми й почали дізнаватися, що це за людина. В інтернеті знайшли інформацію, про те, що проти Сманса було, здається, чотири кримінальні справи. Він розповідав, що у селі Глибочок має підприємство «Балтія», ми перетелефонували – ніхто такого навіть не чув. На телебаченні він розповідав, що на Західній Україні має багато підприємств, які виплачують високі зарплати, ми й просили – назвіть кілька, а він каже: ні я тут ще нічого не маю. Тобто у ЗМІ він брехав. То як така людина може бути інвестором? Учасники товариства і його колектив, які зазнали горя за часу директорства Рожука, знають ціну його “інвестиціям”. Тому природно захищаються від захоплення усіма законними способами, в тому числі і в суді.