Бізнес на власних дітях

Жінки із немовлятами чи малолітніми дітьми, що просять Христа ради, стали невід’ємною частиною пейзажу міст. Хтось проходить повз них не звертаючи уваги, хтось співчутливо покладе гривню, хтось подумки обурюється: куди, мовляв, дивиться держава. Між тим жебрацтво з використанням дітлахів – це бізнес і малята в ньому – лише знаряддя.

До Почаївської Свято-Успенської лаври на Кременеччині завжди поспішають прочани. І поява серед люду молодої жінки з дитиною нічим особливим не вирізнялася. Спершу обидві приїжджі мешкали в монастирському готелі, а потім оселилися у місцевої жінки, винайнявши в неї кімнату. Та не задля молитви у святому місці жінка з донечкою щодня поспішала під стіни Почаївської лаври.

Сідала з дитиною на тротуар і просила милостиню. З біди? Через нестатки? Тільки не кожна мати, навіть опинившись у крайній нужді і відчаї, змушуватиме рідну крихітку простягати рученята до перехожих за милостинею. Та жінка і сама жебракувала, і донечку брала із собою, не зважаючи на дощ чи спеку. За будь-якої погоди жінка з дитиною зранку вмощувалася на бруківці, до пообідньої пори прохаючи «подати копійчину». Маленька дівчинка з маминого примусу підбігала до людей. Хтось клав їй у долоньку цукерку, хтось — копійки. Вона все віддавала матері. Сидіти на місці і випрошувати подаяння дівчинці не хотілося. Тоді мати розпускала руки: била малу по плечах і сідницях, голосно сварила. Коли хтось із жінок, бачачи таке поводження з дитям, робив молодиці зауваження, вона не реагувала. Мабуть, вважала жебрацтво роботою, а свою маленьку дочку — помічницею. Однак не відала горе-матір, що Законом встановлено кримінальну відповідальність за використання дитини для жебракування. Правоохоронці затримали жінку. Мати сіла на лаву підсудних, а донечку відправили до притулку. Там вона ще певний час жила за «маминою програмою»: часто за звичкою ходила з простягненою рукою, розповідала, що коли їй щось там, на вулиці, давали, то вона все приносила матері. Спершу, за свідченнями працівників притулку, дівчинка побоювалася дорослих, напевно, не без причини (не забула насильство), важко входила в колектив. Та невдовзі дитя адаптувалося і навіть перестало згадувати маму.

— Ні в чому не винна, — запевняла жінка суд. — Я нічогісінько поганого своїй дитині не робила. І не била, і не змушувала займатися жебрацтвом, а тільки займалася її лікуванням.

Вона наполягала, що в дочки був енурез. Може, й справді тут жінка душею не кривила. Бо маленькій дівчинці не раз доводилося сидіти на бетонному покритті: переохолодження здатне спричинити недугу. Та не з власної волі, як прозвучало в залі суду, дитя за всякої погоди просило милостиню — до цього «заробітку» малу примушувала мати.

Суд кваліфікував дії підсудної як «використання матір’ю малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичним випрошуванням грошей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб) з метою отримання прибутку, пов’язане із застосуванням фізичного насильства, яке виражалося в нанесенні дитині ударів та стусанів». Покаранням для засудженої стали три роки позбавлення волі, – повідомляє  відділ зв’язків з громадськістю УМВС України в Тернопільській області.