Дідусь поета Юрія Завадського поливав усіх водою прямо на ліжках

Наближається одне із найбільших свят року Великдень. До святкового столу з’їжджається вся родина, діти тішаться писанкам, дорослі – відчувають радісне піднесення під час святкової Літургії у храмах. Як же святкують Пасху непересічні діячі міста Тернополя, що вони кладуть в кошик, та чи мають сімейні традиції на квітневі свята – дізналися журналісти «Погляду».

Зазвичай ми святкуємо разом із батьками, а відтак мусимо добряче розпланувати маршрут між Тернополем і Товстим (Заліщицький район). Зазвичай такого роду великі свята у нашій сім’ї пов’язані з відвідинами усіх бабців і дідів у різних містечках та селах, аби з усіма поділитися світлим настроєм Великодня.

В якому храмі співаєте «Христос воскрес»?
Раніше ми переважно відвідували Катедральний собор, але тепер маємо ще інший облюбований храм – Зарваницької Божої Матері, що в Старому парку. Оскільки це наш рідний мікрорайон, в якому виросли моя бабуся, мама і ми з братом, то ми тісно до нього привязані. А ще я дуже люблю відвідувати церкву у Товстому. Саме там ми вінчалися з дружиною. В цьому храмі особлива атмосфера, а також надзвичайно цікавий та щирий священик.

Що традиційно кладете у Великодній кошик?
Традиційно, отже – традиційно. В нас, як у всіх: паска, ковбаска, хрін, масло, сир, сіль. Кладемо небагато, аби мати кожному бодай потрохи всього свяченого.

Чи притримуєтесь якихось традицій в ці дні?
Я пам’ятаю, як мій дідусь у Коломиї, поки ще всі спали, у Великодній Понеділок поливав всіх водою з маленької пляшечки безпосередньо в ліжках. Крику було багато!

А загалом ми з дружиною перейняли традицію з її сім’ї – відвідувати дідів і бабців почергово. Традиції змінюються, і тому вони приємні, врешті…

А з чим у вас асоціюється Великдень?
Великдень для мене найбільше свято, хай там що. Він світлий, родинний, теплий. Свято надії та розквіту. Свято, коли відчуваєш рух у собі, і рух всієї матерії довкола. Це свято несподіванки та любові…

Що святкового найбільше запам’яталось з дитинства?

От власне поливаний понеділок. Дитинство моє минуло в радянській Україні, бодай би їй… Але поливали нас щедро.

Що хотів би побажати літературознавець напередодні Воскресіння тернополянам?
Всім, хто мешкає в Тернополі, бажаю не втрачати відчуття піднесеності та радості, навіть у післявеликодній час. Що за свято, яке не продовжується? Кожен понеділок, коли пробуджуєшся вранці до праці – це свято! Кожен день, коли ввечері підкошуються ноги від втоми – це свято! Кожна посмішка – це свято! Як казав Тадеуш Ружевич, “nie zjadajmy sie, bo nie zmartwychwstaniemy”!