Із залу суду. Сховок у кам’яному мурі

Зранку до матері зателефонувала донька, запитавши, чи вона часом не брала грошей, бо, може, на щось потрібні були 200 гривень і 100 доларів… Ніби нічого не купувалося, інших витрат теж не було — і десь поділися з гаманця дві гривневі сотки і одна американська. Відповіла, що грошей не брала, й стривожено набрала номер чоловіка. Той теж сказав, що гаманця не торкався. Тоді хто? Мабуть, якийсь злодій… Звернулася в міліцію. Згодом вона довідалася, що за два дні до доньчиного дзвінка на її мобільний сусід допомагав чоловікові ремонтувати антену і якийсь час він перебував на подвір’ї сам. Невже?..

Тінь підозри кинути легко. А якщо людина ні в чому не винна, то як потім сусідові дивитися в очі? Взаємини ж легко зіпсувати. Щоправда, кривдником таки виявився сусід, на якого й упала підозра. І недарма… Справді, як з’ясувалося, добре знайомий сусід, від якого годі було сподіватися недоброго, раптом не виправдав довір’я… Лихий поплутав?..

Чоловік відгукнувся на прохання сусіда про допомогу в ремонті антени. Навіть телевізійний кабель з дому взяв, прямуючи на чуже обійстя. Робота закипіла. Зняли антену і почали замінювати кабель. Якраз на подвір’я ступив ще один сусід. Попросив господаря допомогти із зварюванням металу. Той не відмовив. А своєму помічникові сказав, аби той тим часом зайнявся кабелем.

Поки господар мав справи на сусідському обійсті, з його власною антеною інший сусід-помічник справився. Коли завершив приєднувати кабель, вирішив вгамувати спрагу. Аби напитися води, зайшов до будинку. В одній з кімнат запримітив гаманець. Спокуса здолала — потягся до нього. Гроші! Взяв дві купюри по сто гривень і одну номіналом у сто доларів США. «Бакси» заховав між камінням муру, яким обгороджений його будинок. Після обіду вирушив у ліс, щоб нарубати дров. Гривневі банкноти прихопив із собою. Там, на лісових стежках, сталося непередбачуване: вкрадені гроші загубив.

Не принесли добра чужі гроші. Як почувався, виявивши втрату? Чи не гризло сумління? Може, ніяковів перед сусідами? А може, надіявся, що все минеться і ніхто нічого не помітить? Принаймні ні того, ані наступного дня шуму сусіди не зчиняли. Та все ж таємниця змілілого гаманця не залишилася похованою в часі. Нестачу грошей господарі не одразу, але таки помітили…

Підозра невдовзі підтвердилася. Довелося, напевно, горе-сусідові пекти раків. Власноруч витяг із кам’яного сховку доларову сотку, яку, казав, прихопив із чужого гаманця. Розповів міліціонерам, що вкрадені гривні десь загубив. Поки тривало дізнання, розкаявся, добровільно компенсував заподіяну шкоду. Справу про ту крадіжку нещодавно розглянув районний суд, який вирішив, що необхідним і достатнім для виправлення винуватця буде покарання 200-годинними громадськими роботами. Чи доведеться вищій судовій інстанції — апеляційному суду Тернопільської області — казати й своє слово у цій кримінальній справі, час покаже. Та чи в юридичних тонкощах суть? Житейські акценти ставлять люди. У взаєминах з іншими кожен робить свій вибір. А від цього нерідко й залежить бути чи ні добросусідству.

Галина СІРА, “Вільне життя плюс”