Піррова «Перемога»?

6 лютого, керівниками трьох обласних партійних організацій підписана Угода про спільні дії об’єднаної опозиції. Не будемо зупинятись безпосередньо на змістовній її частині. Нічого нового там для себе ми не знайдемо. Грубо кажучи, переписано з угоди прийнятої 22 січня на Софійській площі. Проте, і на цьому спасибі. Хоча б за публічні обіцянки та декларативну єдність. На разі маємо спільну констатацію стану справ у державі і заклики щось змінити на краще.

Основна робота розпочинається саме зараз. Те, про що так полум’яно закликають лідери – вироблення спільного плану дій. А це не кричалки кричати і заклинання заклинати. Тут добряче попрацювати треба. Головою!

Добре, що підписуючи Угоду, залишили її відкритою для інших партій. Бо для мене є досить дивною поведінка, скажімо, «УДАРу Кличка». Київська угода Кличком підписана, хай із застереженнями, як на мене досить доречними, на рівні ж області щось не видно пана Побера з авторучкою. Звичайно, важко йому, працюючи в ОДА, називати нинішню владу режимом та іншими образливими словами й позиціонувати себе з опозицією. Навіть для психіки важко. А тим більше під цим ставити свій підпис. Старші товариші можуть не зрозуміти. І прощай тепле місце. А коли не готовий до розлуки? Ось де шекспірівський сюжет. Принц данський – відпочиває.

Так само дивує поведінка наших «націонал-патріотів»: НУ, Руху, УНП, УП, КУНу, ну й решту, хто себе до них причисляє. Досить показовим, на цьому тлі, є демарш бережанських нашоукраїнців й до них «примкнувших» громадських активістів з інтелігенцією. Висунула та збентежена громадськість разом з партійцями кандидатом від бережанщини на мажоритарний округ ексСБУшника (хоча, як кажуть, «колишніх» не буває) пана Наливайченка. Висунула досить грамотно. Відчувається досвідчена рука. Куди там проти громадськості попреш? Ось і є перша задачка для «троїстих».

Трошки перебор вийшов з тим листом «представників інтелігенції». Пережитки минулого, як ті реп’яхи на кальсонах, надто важко відриваються. Так і не виросла наша «прогресивна інтелігенція» з радянських штанців, коли потрібний результат досягався саме такими «гнівними» листами. Сивочолі дядьки, а «піонерська зорька» в одному місці грає. Не годиться.

Намарно закликали ми КУН з УП знайти порозуміння зі «Свободою». В ідеологічному ж плані ділити нічого. УНП – розмова окрема. І, як мені здається, безнадійна.

Ось ці всі, що вище згадані, ніяк не наберуться сміливості, бодай перед собою, зізнатися, що вони, як політичні проекти – скінчилися, завершилися тихо і безславно. Через свою заскарузлість й дрімучість. Через хворобливі амбіції своїх «вічних» лідерів, або цілковитою відсутністю таких. А ще, невмінням робити висновки.

Повертаючись до Угоди. Шанс на порозуміння є. Він є завжди. Просто ним слід вміло скористатись. Не проговорити, не протринькати і не продати. Сподіваюсь, що буде толк.

Олег Мартинюк