Проблеми “Нового світу”

Тернопільський мікрорайон «Новий світ» — мабуть, найцікавіший в архітектурному плані, коли йдеться про житлову забудову. Порівняно небагато сірих «коробок», натомість багато різних за формою будиночків. Вузькі вулички, приховані дворики… Одне слово — затишок, місце, де хочеться відпочити. З цієї точки зору місцевим жителям пощастило. Наприклад, мешканці на Котляревського, 2 люблять свій дім — триповерхову будівлю з десятьма квартирами, побудовану ще на початку двадцятого століття. Цікаво вигнуті балкони, крила-близнята, мансарда, кам’яні кулі-прикраси на даху…

Та все це доповнюють геть неестетичні деталі. Оксана Лимаренко, мешканка будинку, проводить «екскурсію»: при вході видно, як просіли сходи ганку. У внутрішньому дворику, біля правого крила будинку, сходи до однієї з квартир теж злегка похилилися. Все через те, що кожен дощ, протікаючи крізь діряві, як решето ринви, оточує будівлю і підмиває довкола неї грунт. Там же, у внутрішньому дворі, — дірка, прикрита камінням. Біля входу в квартиру пані Оксани була така ж яма. Проте жінка не чекала допомоги ЖЕКу, і її сім’я своїми силами взялася засипати вимите. Жінка каже, що на щебінь, яким і засипали яму, на утворення водостоку пішло близько трьох тисяч гривень. О. Лимаренко після такого масштабного ремонту вирішила піти, як то кажуть, на принцип. На доказ демонструє товсту папку «дружнього листування» з КП «Новий світ». Кількість листів і відписок на них за останні роки вражає. Зміст приблизно однаковий: мешканці будинку просять відремонтувати дах, ринви, щитову, а у відповідь отримують звіт про виконані поточні ремонти і включення будинку в плани на капітальний ремонт такого-то року. Проте сусіди стверджують: за останні 20 років ніякого ремонту не помічали.

І підраховують, скільки приблизно з однієї квартири сплачують. Скажімо, за однокімнатне помешкання пані Оксани за рік набігає близько 600 гривень. Є й більші квартири, за які сім’ї сплачують 70 гривень на місяць. «Кошти йдуть, а послуг ми не отримуємо», — обурюються сусіди.

Ледь не щороку мешканцям доводиться робити косметичні ремонти в квартирах, бо перманентного зовнішнього підмочування стін дощами не витримує жодна штукатурка. Скажімо, тогорічний ремонт у коридорі пані Оксани вже взявся брижами на стіні… У якийсь момент жінка просто відмовилася платити квартплату. Вимагала перерахування коштів за виконані роботи, котрі, по суті, мали бути «на совісті» ЖЕКу. Перерахунок був. Про це гласить одна з офіційних відповідей: О. Лимаренко отримала відшкодування в 156 гривень і списання боргу в 600 гривень.

Але залишилося багато чого незавершеного. У протилежному крилі мешкає поважного віку жінка-одиначка, яка не має з чого зібрати кошти на аналогічне укріплення сходів і водовідведення… Так само мешканці не в змозі позбутися кущів, що почали проростати на даху, і замінити проржавілі ринви. До слова, в будинку не залишилося чоловіків, старших 40 років. За останні півтора року будинок пережив кілька втрат, і всі, розповідають мешканці, сталися через важкі хвороби дихальних шляхів. Не дивно, що люди страшенно бояться постійної вологості…

Пані кивають на щиток. Над ним на стіні видно сліди диму. Мабуть, старі проводи не витримують сучасного навантаження. «Ми викликали електрика, але його робота мало чим зарадила», — стверджують жінки. Пані Оксана розповідає, що пральну машину можна вмикати лише або пізно ввечері, або рано-вранці. Лампочки мигають, холодильники працюють з перебоями.

«Ми хочемо, щоби ЖЕК виконав свої обов’язки», — наполягають мешканці з Котляревського, 2.

І ось одне з минулих звернень дало результат. До будинку завітала поважна комісія в складі представників управління житлово-комунального господарства та екології міської ради і ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго-Тернопіль», на баланс якого після банкрутства КП «Новий світ» і перейшов цей будинок. Після обстеження закипіла робота: за кілька днів сходова клітка матиме омолоджене обличчя. Мешканці обережно радіють. З одної сторони висловлюють оптимізм, а з іншої — хвилюються, чи косметичним ремонтом усе і не обмежиться. Не вірять, що покрівлю, як їм обіцяла комісія, доведуть до ладу наступного року.

Цьогоріч на капремонт і справді не доводиться розраховувати. Як пояснив директор ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго-Тернопіль» Ігор Кравець, міська рада вже склала список будівель, котрі капітально ремонтуватимуть, на 2011-ий; Котляревського, 2 в ньому нема. Буде наступного року, сказав директор. А ось у поточному році в будинку зроблять усе, що можна відремонтувати «малою кров’ю». Навіть дах — щоби дотримав до капремонту. І ринви обіцяють поміняти.

На жаль, так зване побудинкове утримання не дає розігнатися в планах. Навіть той факт, що мешканці справно платять, мало тішить комунальників. У керуючій компанії наводять свої підрахунки: за місяць з будинку «назбирується» трохи більше 300 гривень. А це і на зарплату працівників «Коменерго», і на ремонти…

Із 223 будинків, які нині перебувають на балансі ТОВ, понад 70 процентів — старий фонд, будівлі, котрим від 30 до 100 років. А відповідно до вимог кожних 20—30 років потрібно проводити капітальний ремонт. «А за ті гроші, що ми отримуємо, — роз’яснює І. Кравець, — ми можемо лише підтримувати будинки в тому стані, в якому вони є».

Хоча старий житловий фонд — великий головний біль для комунальників, і все старе простіше викинути чи знищити, але ж хто таким чином позбувається цікавих історій? Тим паче, що будинки «пишуть» їх цікавіше, ніж інші речі. Як-от Котляревського, 2. Оксана Лимаренко розповідає, що колись у підвалах будинку були каземати, де утримували в’язнів, а замість квартир — офіцерський штаб. Уже за радянських часів для більшої «зручності» будинок перепланували, розбивши просторі приміщення на менші кімнати — так утворилися квартири. А каземати сучасники ділили на підвали самотужки.

До речі, цей будинок має свого «двійника» — на Котляревського, 4. Проблеми сусідів аналогічні. Але в намаганні покращити стан житла тамтешні мешканці замінили хвилясті перила центрального балкону на сучасний пластик. Усе одно що в єгипетських пірамідах пробити дірки і вставити в них метало-пластикові вікна. Але що вдієш, коли рятувати будинок треба, а кваліфікована допомога фінансово майже недоступна?..

Олена ТРЕТЯЧЕНКО, «Вільне життя плюс»