Тернопільська міська рада відкрита і публічна для ЗМІ та громадськості – Катерина Калуш

Нещодавно журналіст «Української правди» Мустафа Найєм заявив, що ВО «Свобода» в Тернополі цензурує усі матеріали, які потрапляють до місцевих ЗМІ. Це судження спростувала начальник відділу зв’язків з громадськістю та ЗМІ ТМР Катерина Калуш в прямому ефірі телеканала ІНТБ.

Як  виявилось  такий документ існує. Всі тексти матеріалів від міської ради, які оприлюднюються в засобах масової інформації, повинні узгоджуватись з начальником відділу зв’язків з громадськістю та ЗМІ Катериною Калуш. Розпорядження з таким змістом видав міський голова Сергій Надал 7 грудня минулого року. Заступник міського голови-керуючий справами Олександр Степанюк своїм листом від 3 лютого 2011 року повторно просить начальників структурних підрозділів міської ради неухильного виконувати таке доручення свого шефа.


“Погляд” звернувся за коментарем до Катерини Калуш:

Про так звану «цензуру» у Тернопільських ЗМІ не може бути навіть мови, оскільки об’єктивність і незалежність засобів масової інформації залежить від самих журналістів, редакцій, дирекцій телеканалів. У Тернопільських ЗМІ часто з’являються критичні матеріали на владу, описи проблем у місті, які акцентують увагу на проблемних питаннях та стимулюють пришвидшити їх вирішення . Цензура передбачає обмеження порушення тем, коригування змісту публікацій. Цього у Тернополі немає і не було за 20 років незалежності.

Проте у процесі співпраці журналістів з керівниками структурних підрозділів міськради досить часто виникають неточності, що створюють відповідні незручності. Керівники структурних підрозділів є спеціалістами вузьких галузей і тому часто потребують допомоги в підготовці публічних виступів і корегуванні професійної мови, переобтяженої професійною термінологією, яка не є зрозумілою пересічному читачеві та журналістам. Через це інформація в ЗМІ часто трактується недостовірно, викривлено. Не завжди чиновники міської ради через свою зайнятість можуть спілкуватися з журналістами віч-на-віч, аби доступно пояснити суть тих чи інших рішень, зміст офіційної інформації. Для цього існує відділ зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації Тернопільської міської ради, який несе відповідальність за зміст офіційної інформації, оприлюднюваної у ЗМІ.

На відділ зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації Тернопільської міської ради поклали обов’язок погоджувати тексти матеріалів публікацій чи публічних виступів, виключно структурних підрозділів міської ради!, а не журналістів. Такий механізм співпраці допоможе виключити можливість спотворення інформації через нерозуміння та уникнути виникнення фактологічних помилок на шпальтах газет, в теле- чи радіоефірах. Адже ЗМІ повинні доносити до читача об’єктивну, збалансовану та точну інформацію.

Варто зазначити, що відділ зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації Тернопільської міської ради повинен забезпечити достовірне висвітлення інформації про роботу міської ради та вживати заходів щодо оперативного реагування на інформацію про діяльність міської ради, міського голови, виконавчого комітету міської ради, якщо вона не відповідає дійсності або подана з неточностями.

Начальник відділу зв’язків з громадськістю та засобами масової інформації Тернопільської міської ради

Катерина Калуш

 

 

-1 thoughts on “Тернопільська міська рада відкрита і публічна для ЗМІ та громадськості – Катерина Калуш

  • 13:56 | 4 липня, 2011 at 13:56
    Permalink

    В розпорядженні немає нічого страшного, і цілком зрозуміло для чого воно було видане.
    Однак проблема в іншому, Катерина Калуш в прямому ефірі сказала неправду, а точніше збрехала щодо існування такого розпорядження. Як на мене, міському голові варто підшукати собі нового прес-секретаря..

    • 14:24 | 4 липня, 2011 at 14:24
      Permalink

      А може це Мустафа Найєм збрехав? Та ще й добряче перекрутив, почувши дзвін, та не знаючи де він?
      Він в чому звинуватив? В тому, що УСІ матеріали, які попадають в ЗМІ, цензуруються (!). Катя, що відповіла? Що такого документу, яким би регулювалась така цензура – не існує. І це сувора правда. А що ж існує? Існує документ, який регулює порядок погодження текстів підрозділів міської ради. Тож, Юрію, не треба перекручувати. Катя чітко і точно, як державний службовець, відповіла на звинувачення. Ще питання будуть?

  • 15:31 | 4 липня, 2011 at 15:31
    Permalink

    Владислав Ви хоча би вірите в те що Катя говорила правду чи в її професійність? Є факт… є його бачення з сторони Свободи і Стоп цензурі… навіть в Адміністрації Президента нема таких “документів”, через що всякі ляпсуси бувають в чиновників! А чи не забагато бере на себе ця “молода особа”? хай розуму набереться а тоді керує прес-службою! Ганьба такій свободі в міській раді!

    • 17:34 | 4 липня, 2011 at 17:34
      Permalink

      Уважно читайте зміст відсканованого документу і не морочте голову припущеннями про Адміністрацію Президента.
      Уважно вивчіть, ЩО саме сказав Мустафа Найєм і в якому світлі він подав існування документу про необхідність перевірки “атсєбятіни”, яку можуть казати ті чи інші чиновники міської ради для ЗМІ.
      Відповідь Катерини була правильною, бо була відповіддю на фантазії Мустафи.
      І робіть висновки.
      Стосовно “віри” в щось чи когось.
      Будь-яку “віру” я перевіряю здатністю до реальних справ.

      • 18:22 | 4 липня, 2011 at 18:22
        Permalink

        не розумію…..які фантазії, це зміст вище опублікованого документу, а фантазії це “свобода”слова в ТМР…

        • 18:29 | 4 липня, 2011 at 18:29
          Permalink

          Фантазії Мустафи щодо цензури.
          Людина хотіла сенсації, а вийшов пшик.
          От і все. Не він перший не він останній, хто перекручує зміст того чи іншого документу під якусь вигадану теорію.
          Ретельніше треба, “таваріщі”, ретельніше.

    • 09:27 | 6 липня, 2011 at 09:27
      Permalink

      Знаю точно що таке є в прокуратурі. Таке також є і у всіх держ установах і Адміністрації Президента в тому числі. Просто на відміну від міської ради ніхто цього не оприлюднював і цей документ в них рахується як “ДЛЯ СЛУЖБОВОГО КОРИСТУВАННЯ” і вони його нікому не показують.
      Але взагалі нічого страшного в тому немає, що міська рада хоче контролювати інформацію, що він неї виходить. Думаю коли би Ви були керівником Ви б також хотіли знати, яку інформацію подають ваші підлеглі.
      Катя Калуш нічого не збрехала, вона сказала, що цензури ніякої немає, і як ляпнув Наєм про те що Свобода “цензурує усі матеріали, які потрапляють до місцевих ЗМІ.” такого точно немає. Є можливо лишень, що структурні підрозділ міськради подають інформацію яку вони оприлюднюють

  • 16:52 | 4 липня, 2011 at 16:52
    Permalink

    Згідно 19 статті Конституції, при виконанні своїх повноважень посадовці зобов”язані діяти в межах повноважень, на підставі, та у спросіб передбачений законом.

    Законів є багато , а грамотних посадовців не дуже. Отож щоб не наговорили дурниць їхні “особисті думки” потрібно привести в рамки обумовлені статтею 19.

    “Професійні” службовці можуть заховати той чи інший “зальот” за сотнями красивих слів, а непрофесіонали можуть необережно кинути тінь на орган влади.

    Для прикладу. Років 12 тому у сусідній області мав конфлікт з даішниками.
    Хлопці, попали під роздачу і понесли покарання, проте не вибачились.
    Відділ ДАІ отримав листа з законною вимогою про принесення публічного вибачення.
    Мені зателефонував 30 літній майор. Він солодко вибачався і так непристойно лестив.
    Пропонував мені заїхати до нього на шашлики, чи привезти шампанйолу коли буде в Тернополі, брехав що йому так приємно поспілкуватись з освідченою людиною що він не виключає можливості що у майбутньому станемо сватами.

    Це було професійне зализуваггя …
    Ви знаєте це спрацювало, після п”яти хвилин поклав слухавку і вже не хотів ніяких вибачень, тільки щоб припинилось це збочення.

  • 02:17 | 5 липня, 2011 at 02:17
    Permalink

    Прокурооооор де Ви???
    Стаття 10 Європейська конвенція з прав та основних свобод людини(Юридична сила дії сильніша навіть від Конституції України )

    Стаття 10 Свобода вираження поглядів

    1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право
    включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і
    передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної
    влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам
    вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або
    кінематографічних підприємств.

    2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з
    обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким
    формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені
    законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах
    національної безпеки, територіальної цілісності або громадської
    безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
    здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для
    запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для
    підтримання авторитету і безсторонності суду.

    Висновок – мало місце порушення прав людини. Розпорядження потрібно скасувати.

    • 09:32 | 5 липня, 2011 at 09:32
      Permalink

      “Захисту репутації” досить, щоб Розпорядження мало право на існування. В іншому місті, в інших обставинах – неодноразово стикався з ситуацією, коли недостатньо обізнаний у справі чиновник давав коментарі, потім витрачалась купа часу, щоб докладно доповісти громадянам, розбурханими чутками, плітками, а то й відвертою брехнею яку поширювали ті, хто слона приймає за муху, що справа перебуває на певному стані контролю і розгляду. Як громадянський активіст я вже стикався з тим, що журналісти особисто мене підставляли по повній програмі, коли я вірив їм, а потім червонів перед тими, хто повірив мені. З того часу я дуже обережно ставлюсь до гучних заяв “захисників” прав людини і волію розбиратись ретельно у кожній справі без заздалегідь упереджених висновків.

      • 14:59 | 5 липня, 2011 at 14:59
        Permalink

        Не буду блукати у комбінаціях аргументів у товаристві з вами Влад, бо аргументів ви не висловлюєте лише емоції. Якщо хочите посидьте, почитайте і знайдіть істину. Не хочете то залишайтесь при своїй думці.
        Надалу варто брати ініціативу у свої руки, запрягати юристів, і якщо рішення протизаконне скасовувати його самому не чекаючи … .
        “Хто не робить той не помиляється” – це хороший хід, проте йому бракує ще одного простого слова щоб подолати свою гординю і це слово – “вибачте”.

        • 15:34 | 5 липня, 2011 at 15:34
          Permalink

          А ви хіба не емоціями керуєтесь, коли шукаєте порушення прав людини в цілком адекватній ситуації необхідності дати можливість чиновникам давати будь-які пояснення ЗМІ обгрунтовано, а не як ОБС.
          Питання риторичне.
          Так само і вам пропоную.
          Посидьте, почитайте, поспитайте людей – шукайте правду, а неіснуючу чорну кошку (цензуру).

  • 02:34 | 5 липня, 2011 at 02:34
    Permalink

    Основний аргумент – рішення посадовців не є Законом України

    Прокурору знадобляться наступні статті Конституції України

    Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість
    яких надана Верховною Радою України, є частиною національного
    законодавства України.

    Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
    відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
    передбачено законодавством.

    Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
    їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
    повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
    України. { Офіційне тлумачення положення частини другої статті 19
    див. в Рішенні Конституційного Суду України N 7-рп/2009
    ( v007p710-09 ) від 16.04.2009 }
    Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і
    свободи та є рівними перед законом.

    Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору
    шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі,
    етнічного та соціального походження, майнового стану, місця
    проживання, за мовними або іншими ознаками.
    Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і
    слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

    Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і
    поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій
    вибір.

    Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах
    національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
    порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
    здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей,
    для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
    або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

  • 09:11 | 5 липня, 2011 at 09:11
    Permalink

    РЄБЯТА, ДАВАЙТЕ ЖИТЬ ДРУЖНО!!! СВОБОДА СЛОВА У НАШІЙ ПРЕСІ ІНОДІ ТАКА ВІЛЬНА, ЩО АЖ ЧИТАТИ ГИДКО, ЯКБИ ЖУРНАЛІСТИ САМІ СОБІ ЦЕНЗУРУ ВСТАНОВИЛИ _ СОВІСТЬ, БУЛО Б, ДУМАЮ, ДОРЕЧНО,

    • 09:59 | 5 липня, 2011 at 09:59
      Permalink

      Сумління? Згоден.
      Професіоналізм? Так.
      Ретельна перевірка фактів? Авжеж.
      Збір різних думок з приводу якоїсь суспільно гострої проблеми? Обов’язково.
      І тільки після цього – власне ставлення до цих фактів як журналіста і громадянина. Цього я не заперечую.
      Я вже наївся до краю “незалежних” журналістів, яким щось примарилось і вони вже кричать “рятуйте, вовки”, а коли біжиш на допомогу, з’ясовується, що питання здерте зі стелі.

  • 09:45 | 5 липня, 2011 at 09:45
    Permalink

    “…обмежень…майнового стану…” – тобто нехай олігархи що хочуть, те і роблять? Що вони обмежують особисто мій майновий стан самим фактом власного існування – то це нехай?
    “…обмежень…політичних, релігійних переконань…” – отже, якщо якийсь ідіот в рясі згідно власних політичних і релігійних переконань вважає, що української Нації не існує і що наша країна – це Малоросія, то я що, не можу подати до суду за образу власної честі та гідності?
    Знаєте, Слоне, усі ці дуже гарні і красиві слова з Європейської конвенції блискучі і переконливі, але практика їх застосування настільки буває парадоксальна і суперечлива, що мимоволі здається, що коли права людини тлумачаться буквально, то тоді (вибачте) п***си сідають на голову. А коли права громад, спільнот, Нації порушуються? Де, зрештою, згадування Декларації прав корінних народів (бо такої ж декларації прав Нації не існує)? Якби ж ваша енергія, Слоне, стосувалась (наприклад) ліквідації “Майдану Свободи”, я б вас підтримав, а то шукаєте чорну кошку де її немає.

    • 15:29 | 5 липня, 2011 at 15:29
      Permalink

      Ми всі обмежуємо один одного наявністю своїх прав. Тому існують закони щоб регулювати ситуацію і встановлювати рамки.
      …отже якщо якийсь ідіот… Рекомендую вам стерти ці слова з обговорення і з своєї свідомості.
      Подати до суду ви можете, тільки з свого досвіду не раджу вам це робити.

      …усі ці дуже гарні і красиві слова з Європейської конвенції блискучі і переконливі… я їх люблю, особливо статтю 19 Конституції дуже помічна у спілкуванні з службовцями, рекомендую вивчити напам”ять.

      Ви хочите витягнути мене на “слизьке” і втягнути теревені про інтереси нації, громади, спільнот… Все це було зі у далекому минулому.

      Що до ліквідації “Майдану Свободи” то вибачне я не зрозумів що ви маєте на увазі, уточніть будь-ласка.

      • 15:51 | 5 липня, 2011 at 15:51
        Permalink

        Дивно, що коли йдеться про вищість інтересів Нації, громади, спільноти над інтересами окремої особистості, то це виявляється “далеке минуле” і що це чомусь “теревені” і аж щось таке “слизьке”.
        А от не теревені, Слоне.
        І не далеке минуле, а те вже можливе близьке майбутнє, яке травмовані другою світовою війною повністю відкидають ті прекраснодушні ліберало-інтелектуали, хто зараз у своєму намаганні захистити інтереси особистості дійшли до того краю, коли цей захист обертається проти самої особистості, позбавляючи її будь-якого усвідомлення себе в спільноті як соціальної істоти. Бути індивідуальністю і бути соціальною істотою – дві однаково важливі потреби Людини.
        Не хочете розводити “теревені”? Ваше право.
        Я стверджую, що золота середина між інтересами Нації, громади, спільноти і інтересами особистості ще тільки відшуковується в болючій практиці і аж ніяк не може бути обмеженою лише тими визначеннями, які наведено в Конвенції з прав людини і Декларації прав корінних народів.
        Як це торкається теми обговорюваного документу?
        Безпосередньо, бо це ви почали цитувати Конвенцію, шукаючи порушення прав людини у Розпорядженні від 07 грудня 2010 року. А я ВАМ нагадую, що окрім прав людини існують ще й права громади, спільноти, народу, Нації – зрештою. Чиновники це не просто якісь там бабці на лаві з їх теревенями і пліткам – це люди, які мають відповідати за свої слова, які мають вагу не тільки для особистості, а й для цілої громади. Тож Розпорядження має забезпечити відповідальність чиновників у їх спілкуванні із ЗМІ. І де ви тут цензуру побачили? Розберіться, зрештою з поняттям “цензура”, Слоне. Щасти.

        • 16:36 | 5 липня, 2011 at 16:36
          Permalink

          Якщо мерія обмежує право своїх працівників і підлеглих мати незалежні думки і поширювати їх законними методами, то це порушує правила побудови нашої збалансованої громади на фундаменті прав людини і законів.
          Якщо всі публікації повинні проходити через Катерину Калуш то виникає ризик що незалежні і протилежні думки не будуть мати можливості для існування.
          Якщо підлеглі будуть позбавлені права поширювати свою думку котра не збігіється з думкою керівництва, то порушиться баланс, і човник переверниться. Тоді може постраждати багато людей, прав, справ і доведеться вчитись на всоїх помилках та починати все спочатку.

          Для уникнення таких, нікому не потрібних “катастроф у калюжі” і були створені основні правила поведінки – Конвенція про права людини, Конституція.

          Влад, серце ваше розривається і бажає змінити довколишній світ.
          Битись з вітряками, чи пробивати стіну кругової поруки небезпечно для ваших нервів (принаймі свої я зіпсував). Давайте відійдемо в приват на горнятко чаю і можливо Ви розпалити вогонь з іскри котру подарую.

          • 16:50 | 5 липня, 2011 at 16:50
            Permalink

            Ризик “куренівки” існує завжди. На жаль.
            Хіба йдеться про заборону журналістам ставити “незручні” питання?
            Ні.
            Задавайте ці питання.
            Якщо відповіді будуть занадто обережними (з різних причин і аж ніяк не тому, що цензура, бо буває, що питання треба вивчити з експертної точки зору), треба продовжувати ставити ці “незручні” питання і надалі.
            Тоді місцева влада (орган самоврядування) рано чи пізно – матиме що відповідати по суті.
            Стосовно прав працівників міської ради мати свої незалежні думки. Я працював у державних органах не один рік, тож знаю, як вони працюють. Якщо цей працівник після того, як рішення (і воно, уявіть собі, буває не тільки колегіальне, а й обгрунтоване з точки зору інтересів громади, хоча, на жаль, корупційних випадків теж вистачало) прийнято, дозволяє собі коментарі (і чомусь потім з’ясовується, що людина не мала уявлення про всі обставини справи, бо не в її компетенції), тоді, мабуть, варто цій людині пояснити по-людськи, що теревеніти вона має право, але не на роботі. Якщо не розуміє відповідальності, то вона не на своєму місці.

      • 16:11 | 5 липня, 2011 at 16:11
        Permalink

        Стосовно застосування слова “ідіот”.
        У своїй гонитві за політкоректністю – треба знати, коли зупинитись.
        Бо доходить до маразму. Якщо людина очевидно має проблеми із логікою і навіть просто з християнською любов’ю (йдеться про такого собі одеського митрополита Агатангела) і елементарною людською порядністю, то я називаю речі своїми іменами.
        І це по правді, а не від лукавого.

        Ну а те, що ви маєте настільки сумний досвід захисту в Україні честі і гідності, що “не радите”, то нічого гарного в тому немає, бо, я ще раз кажу, “п*****си”, холуї і примітивні брехуни буквально сідають на голову, а ми це толеруємо, проте відшукати порушення прав людини у розпорядженні Надала – час маєте, як і поширити гвалт навколо цього, спричинений перекрученнями суті питання “об’єктивного” Мустафи.

        Нагадаю вам один із способів некоректної дискусії.
        “Відшуковується в позиції опонента якась вигадана вада (гандж) і завзято її гамселять. Коли опонент наголошує, що він зовсім не про те говорив і взагалі “дочки не має”, його голос ігнорується і продовжується побиття обраної боксерської груші, зрештою дезорієнтована спільнота перебуває у впевненості, що якийсь ганебний факт справді мав місце”.

        • 16:46 | 5 липня, 2011 at 16:46
          Permalink

          Так ви праві. технологія “твоя дочка – …” є дієвою.
          Проте чи варто опускатись до такого гріховного методу, адже ми опускаємо самі себе а це вже добповільна п……..я.
          Ні Ви, ні я, ні мер не янголи.
          Проте свідомо опускати себе це шлях до пекла.

          • 17:04 | 5 липня, 2011 at 17:04
            Permalink

            Я нікого не ідеалізую.
            Ніхто не досконалий.
            Проте огудні помисли варто було б стримувати і спочатку шукати правду в словах опонента. В словах Мустафи про “цензуру” я такої правди не знайшов.
            Вважаю, що Розпорядження було прийнято з добрими намірами і лише практика його застосування доведе, чи є це своєрідною “цензурою” та посяганням на право суспільства знати Правду про позицію представницького органу влади з того чи іншого питання.
            Ножем можемо порізатись. Відмовитись від ножа?
            Але без ножа ми не наріжемо хліба. Тож і обговорюване Ропорядження це той самий ніж :). Ним можна або “порізатись”, або “нарізати хліба”.

    • 18:52 | 5 липня, 2011 at 18:52
      Permalink

      Влад, кішка є. Ви просто дивитесь у вікно “світлого майбутнього” і не помічаєте що робиться у вас за спиною у темній кімнаті де не можна відкривати вікна. Знаю людину яка дивилась з того самого місця, але в інший бік і її просто “викинули з балкона”.
      І Ви змовчали. Влад Ви не могли цього не бачити і Ви змовчали. Можливо Ви просто незрячі.

  • 18:33 | 5 липня, 2011 at 18:33
    Permalink

    Звичайно що розпорядження приймалось з добрими намірами.
    Тільки благими намірами встелена дорога…
    Якщо наприклад якийсь керівник відділу екології виступить на закритому засіданні проти жорстоких методів з обмеження кількості безпритульних собак. А заклопотане керівництво думає за які гроші купити ще 20 патронів для революції, то його можуть просто гм… проігнорувати. Що ж робити в такій ситуації. Висловлювати всою думку і іти до Катерини Калуш за дозволом на публікацію???
    Добре нехай в мерії “несподівано” з”явилась корупційна діяльність. Що повинен зробити порядний службовець? Встати і вийти??????? Чому?
    Самі виходьте дорогі корупціонери. Чому добро повинно піддатись підлості, заздрості корупції, авторитаризму.
    Невже Ви Влад думаєте, що всі опоненти влади які працюють в мерії повинні як вівці прийти і підставити шию під заклання. Сказати “Шановний пане … Ви корупціонер але згідно …. розпорядження я мовчу. Звільніть мене, бо я хочу висловити свою думку громаді.
    Дурнику чого ти накурився скаже …..
    Та я просто виконую ваше розпорядження.

    Керівнику важко побачити свої помилки так влаштована підсвідомість. Ми виправдовуємо себе дуже часто але тільки осудження та щире каяття може очистити від помилок.

    • 23:25 | 5 липня, 2011 at 23:25
      Permalink

      “в пекло”?
      Це лише тріскуча фраза, призначення якої – заважати людям бачити в пошкодженій іконі її суть.
      Стосовно ознак корупційної діяльності.
      Так, порядний державний службовець не виконає злочинний наказ.
      Так, порядний державний службовець напише доповідну (варіант – звернення в органи нагляду).
      Так, порядний державний службовець зрештою напише заяву на звільнення.
      Це має бути ідеал людини, яка служить народу і ця людина не своє власне марнославство ставить на перше місце, а законні інтереси Нації, громади, суспільства. Важко? Звичайно. Іноді навіть смертельно небезпечно.
      Ви багато таких бачили службовців, вихованих лібералами?
      Роль державного службовця передбачає дисципліну власних висловлювань і вона є конче необхідною і важливою в ситуації, коли питання не має чіткої відповіді, або перебуває за межами його компетенції.
      Журналіст має керуватись не власними фантазіями та параноідальними пошуками кішок – а фактами, навіть якщо ці факти не вкладаються в схему, яку він собі намалював в уяві. Нехай пан Мустафа шукає конкретні факти викривлення прес-службою міської ради змісту повідомлень в ЗМІ. Знайде – молодець. Не знайде – брехун. Зрештою нехай Мустафа перечитає професіональної етики українського журналіста, прийнятого НСЖУ у квітні 2001 р. От і все.
      І не виключайте можливості, коли якийсь службовець сам нашкодив і криками про те, що він нібито викриває чиїсь недоліки, відвертає увагу від власних хибних рішень.

  • 18:36 | 5 липня, 2011 at 18:36
    Permalink

    Щодо ножа, то ним ще можна убити брата:(

    • 23:29 | 5 липня, 2011 at 23:29
      Permalink

      Нож, це лише інструмент.
      Як його застосовувати вирішує той, хто його тримає.
      Якщо нарізати хліб ближньому – добра справа.
      Якщо захистити слабкого від нападу – теж.
      Навчитись злі дії відрізняти від добрих – мистецтво.
      Зло буває маскується під добрі справи.
      За плодами, як кажуть, пізнаєте.
      От коли будуть плоди, тоді і дізнаєтесь, чи призвели добрі наміри туди, куди треба.
      А до того часу волати про “цензуру” просто некоректно.

  • 06:32 | 6 липня, 2011 at 06:32
    Permalink

    Отож підсумуємо.
    Дії службовців Тенопільського міськвиконкому щодо тиску на підлеглих з метою узгодження всіх публікацій у пресі з К.В.Калуш порушують основні права людини зазначені у частині 1 статті 10 Європейської Конвенції з прав та основних свобод людини. Зокрема право на свободу вираження поглядів.
    Частина перша, цитата “Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право
    включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і
    передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної
    влади” кінець цитати.
    Згідно частини другої статті 10 Європейської Конвенції з прав та основних свобод людини Здійснення цих свобод, може підлягати таким
    формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що ВСТАНОВЛЕННІ ЗАКОНОМ.
    Розпорядження службовців міськвиконкому не є Законом України і тому не підпадають
    під винятки описані в частині другій статті 10 Конвенції.

    Стаття 34. Конституції України. Цитата – “Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

    Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і
    поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій
    вибір.

    Здійснення цих прав може бути обмежене ЗАКОНОМ в інтересах
    національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
    порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
    здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей,
    для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
    або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.”

    Повторую рішення, розпорядження, вказівки слуг народу тернопільського міськвиконкому
    не є ЗАКОНОМ, а тому мало місце перевищення повноважень службовцями.

    Конституції України
    Цитата -“Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
    відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
    передбачено законодавством.
    Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
    їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
    повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
    України.” кінець цитати.

    Слуги народу порушили засади на яких ґрунтується правовий порядок в Україні.
    Вони перевищили надані їм повноваження та забороненим способом обмежили основні права підлеглих їм службовців.

    Прості смертні керівники підрозділів міськради та комунальних підприємств
    мають такі ж права як і ми з вами. Стаття 24 Конституції України стверджує – Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

    Ми стали свідками протиправних дій, направлених на підрив правового порядку в Україні.

    Пропоную слугам народу, котрі забули свої обов’язки щодо дотримання законодавства, впасти на коліна і благати прощення у народу за наругу над співпрацівниками.

    Прошу прокурора міста Тернополя вжити заходів для подолання незаконних дій службовців міськвиконкому котрі незаконно обмежують права наших співгромадян. Надалі прошу пильніше стежити за протизаконними витівками слуг народу.

    P.S. Шановний Влад дякую Вам за якісну роботу. Ви таки надихнули мене своїми неперевершиними дописами. При кожному Вашому наступному дописі я удосконалюватиму свою заяву і врешті надішлю її адресату.

  • 09:33 | 6 липня, 2011 at 09:33
    Permalink

    Шановний Слон, а можливо Слонь
    Ви уважно прочитайте ці статті конвенцій і законів на які посилаєтесь, а тоді вже стверджуйте що хтось щось порушив. Скажу тільки одне як правник, треба при всьому враховувати дві концепції Теорії держави і права. 1) Загальних дозволів – для людей дозволено все що не заборонено законом. 2) Загальних заборон -для службовців заборонено все що не дозволено документами, що регулюють їх діяльність. Тому в любому випадку вони не мали розголошувати інформацію без відома керівника і тут неважливо чи було би то рішення виконкому чи ні.

  • 14:53 | 6 липня, 2011 at 14:53
    Permalink

    Тернополянину
    Як Слон чи Слонь вам правнику скажу ціна вашого диплому невелика (скорше всйого ви його так і не отримали). І таких “правників” строїв пачками. Якщо ви вважаєте себе ображеним то давайте влаштуємо екзамен для вас по правознавству. І скиньте маску щоб люди знали хто прикриває беззаконня службовців.
    А наразі продублюю щоб більше людей ознайомились
    Отож підсумуємо.
    Дії службовців Тенопільського міськвиконкому щодо тиску на підлеглих з метою узгодження всіх публікацій у пресі з К.В.Калуш порушують основні права людини зазначені у частині 1 статті 10 Європейської Конвенції з прав та основних свобод людини. Зокрема право на свободу вираження поглядів.
    Частина перша, цитата “Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право
    включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і
    передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної
    влади” кінець цитати.
    Згідно частини другої статті 10 Європейської Конвенції з прав та основних свобод людини Здійснення цих свобод, може підлягати таким
    формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що ВСТАНОВЛЕННІ ЗАКОНОМ.
    Розпорядження службовців міськвиконкому не є Законом України і тому не підпадають
    під винятки описані в частині другій статті 10 Конвенції.

    Стаття 34. Конституції України. Цитата – “Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

    Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і
    поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій
    вибір.

    Здійснення цих прав може бути обмежене ЗАКОНОМ в інтересах
    національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
    порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
    здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей,
    для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
    або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.”

    Повторую рішення, розпорядження, вказівки слуг народу тернопільського міськвиконкому
    не є ЗАКОНОМ, а тому мало місце перевищення повноважень службовцями.

    Конституції України
    Цитата -”Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
    відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
    передбачено законодавством.
    Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
    їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
    повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
    України.” кінець цитати.

    Слуги народу порушили засади на яких ґрунтується правовий порядок в Україні.
    Вони перевищили надані їм повноваження та забороненим способом обмежили основні права підлеглих їм службовців.

    Прості смертні керівники підрозділів міськради та комунальних підприємств
    мають такі ж права як і ми з вами. Стаття 24 Конституції України стверджує – Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

    Ми стали свідками протиправних дій, направлених на підрив правового порядку в Україні.

    Пропоную слугам народу, котрі забули свої обов’язки щодо дотримання законодавства, впасти на коліна і благати прощення у народу за наругу над співпрацівниками.

    Прошу прокурора міста Тернополя вжити заходів для подолання незаконних дій службовців міськвиконкому котрі незаконно обмежують права наших співгромадян. Надалі прошу пильніше стежити за протизаконними витівками слуг народу.

    • 19:41 | 6 липня, 2011 at 19:41
      Permalink

      Диплом у мене справжній і не за гроші, а Вам Юридичної практики не завадилоб і консультації юриста також. Ви будь ласка назвіться щоб я знав цього псевдо грамотія Я також ще раз повторюсь.

      Ви уважно прочитайте ці статті конвенцій і законів на які посилаєтесь, а тоді вже стверджуйте що хтось щось порушив. Скажу тільки одне як правник, треба при всьому враховувати дві концепції Теорії держави і права. 1) Загальних дозволів – для людей дозволено все що не заборонено законом. 2) Загальних заборон -для службовців заборонено все що не дозволено документами, що регулюють їх діяльність. Тому в любому випадку вони не мали розголошувати інформацію без відома керівника і тут неважливо чи було би то рішення виконкому чи ні.

      Таке є в прокуратурі. Таке також є і у всіх держ установах і Адміністрації Президента в тому числі. Просто на відміну від міської ради ніхто цього не оприлюднював і цей документ в них рахується як “ДЛЯ СЛУЖБОВОГО КОРИСТУВАННЯ” і вони його нікому не показують.
      Але взагалі нічого страшного в тому немає, що міська рада хоче контролювати інформацію, що він неї виходить. Думаю коли би Ви були керівником Ви б також хотіли знати, яку інформацію подають ваші підлеглі.
      Катя Калуш нічого не збрехала, вона сказала, що цензури ніякої немає, і як ляпнув Наєм про те що Свобода “цензурує усі матеріали, які потрапляють до місцевих ЗМІ.” такого точно немає. Є можливо лишень, що структурні підрозділ міськради подають інформацію яку вони оприлюднюють

  • 19:47 | 6 липня, 2011 at 19:47
    Permalink

    пане Слонь
    з такою мотивацією, що Ви навели – в суді Ви б пролетіли як фанера над Парижем. Не все в правозахисній діяльності зводиться до простого і прямого трактування.

    Від себе.
    Незабудьте про субординацію і посадові інструкції службовця і їх правові засади розказати пане псевдо грамотій :))))

  • 19:50 | 6 липня, 2011 at 19:50
    Permalink

    Ага ще забув. Пане Слонь раджу прочиати Вам Закон про інформацію, в основному звернути увагу на інформацію з обмеженим доступом і конфіденційну інформацію. А тоді свої безграмотні писулі писати.

  • 22:40 | 8 липня, 2011 at 22:40
    Permalink

    Ви ще тут, мій любий Тернополянине?

  • 16:32 | 11 липня, 2011 at 16:32
    Permalink

    Те що ви блефуєте було очевидно і пауза була дана вам лише для осмислення слабкості ваших висловлювань та для зміни манери спілкування.
    “… погодження текстів матеріалів, які оприлюднюються в засобах масової інформації…” – включає в себе погодження текстів всіх матеріалів.

    З поваги до способу відшукання істини, після вашої мовчанки, таки перечитав закон про інформацію. Ви блефували.

    Стаття 20. Доступ до інформації

    1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту
    інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

    2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена
    законом до інформації з обмеженим доступом.

    Що до “правника” та “диплома, не за купленого за гроші”. То очевидно ви не юрист, а спеціаліст з правознавства. Коли людина систематично ображає опонента та б’є себе в груди та кічиться своїм дипломом то очевидно вона називає своє максимальне досягнення. У міськраді не багато спеціалістів з правознавства. І не кожен з них має алергію на “безграмотність”.
    Те що обговорювана тема, покрилась багатьма іншими новинами не міняє суті справи. Ті люди котрі можуть запалити вогонь читають наше обговорення.
    Якщо ви не хочете пожежі, то приймайте міри і вичищайте свої помилки або наводьте серйозні аргументи. Нашому місту не потрібно зайвого “смороду”, нам потрібен порядок що базується на законності.

    Щодо вашого, Тернополянине, ввічливого прохання назватись, то ваше керівництво буде знати моє ім’я.

  • 20:23 | 12 липня, 2011 at 20:23
    Permalink

    Перше – я Вас навчати праву не збираюсь тим більше через коментарі.
    Друге – подайте в суд на міську раду і побачите чи я блефую чи ні.
    Третє – коли читаєте закони то читайте не тільки те що подобається, а інше буцім не бачите а читайте все і оцінюйте обєктивно в комплексі

    Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом
    1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна
    та службова інформація.

    2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також
    інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою,
    крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може
    поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному
    нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших
    випадках, визначених законом.

    Відносини, пов’язані з правовим режимом конфіденційної
    інформації, регулюються законом.

    3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а
    також порядок доступу до неї регулюються законами.

    4. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути
    віднесені такі відомості:

    1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів
    побуту;

    2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші
    надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують
    безпеці людей;

    3) про стан здоров’я населення, його життєвий рівень,
    включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та
    соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні
    показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

    4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;

    5) про незаконні дії органів державної влади, органів
    місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;

    6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено
    відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на
    обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

  • 20:41 | 12 липня, 2011 at 20:41
    Permalink

    “Щодо вашого, Тернополянине, ввічливого прохання назватись, то ваше керівництво буде знати моє ім’я.”

    А що Вам боятись коли ви тут правду-матку говорите

  • 01:17 | 14 липня, 2011 at 01:17
    Permalink

    Париж.
    Почались проблеми з візами, бо з сусідньої області поїхав автобус і не повернувся ніхто навіть автобус. Потрібно було їхати в посольство самостійно кожному. У перших двох підгрупах з дев”яти осіб отримали візи лише троє.
    Нам поставили візи через те що я відмовився розмовляти з консулом російською мовою. Він пішов до керівника отримав копанця і швиденько поставив візи без жодного питання.


    Раджу їхати в Париж з коханою людиною, будете мати, що згадувати і з ким.
    Приємно вражає велика кількість щасливих людей. Багато молодих пар одружуються саме в Парижі. Сена. Собор парижської Богоматері. Карети. Чудова архітектура. Старі пушки. Почесна варта з рушницями. Неначе заглядаєш на декорації кінофільму про мушкетерів.
    Вечеря у кафе на двох в центрі обійдеться десь у 50 Євро.
    Ейфелева вежа. Вуличний волейбол. Все це приємно, проте…
    … найбільше враження склала форма протесту молодих француженок.
    Ввечері як стемніє по ріці ходять катери з великими прожекторами для підсвічування чудових пам”ятників архітектури. Катер робить коло довкола острова. На тому острівці любить тусуватись молодь. З гітарами та піснями, з вином чи без, з грошима чи без копійки – люди живуть, знайомляться, цілуються, деякі бомжують під мостами.
    Очевидно сильний потік світла з катерів їм заважав.
    Четверо юних француженок підбігли до берега і скинувши джинси наставили у відповідь свої сідниці.
    Гіганська Ейфелева вежа здається жалюгітним металубруктом перед таким видовищним протестом.
    Так ось мій дорогий Тернополянине, вони підставляли свої задниці, а ви підставляєте чужу. Якщо у вас не має логічних аргументів, то для чого писати взагалі?

  • 04:21 | 14 липня, 2011 at 04:21
    Permalink

    Для того щоб обговорення мало хоч якийсь зміст, опублікуйте доручення міського голови від 7 грудня, бо немає самого предмета для суперечки.

Comments are closed.