Кому на руку “лізингові війни” або про БМВ і розбірки в лісосмугах (фото)

Молоді люди кавказької зовнішності проводять розборки з фермерами Тернопільщини
Працівники європейського банку на переговорах з фермерами
Молодики групуються у лісосмузі пантруючи на зерновоз, що їде з поля
Молодики групуються у лісосмузі пантруючи на зерновоз, що їде з поля

Минулого тижня одразу на кількох інтернет-сайтах з’явилася стаття ОТП банку про те, як, мовляв, не виконують своїх зобов’язань аграрії перед банківськими установами. А тому в них треба вилучати техніку, котру хлібороби взяли у лігинз. Можливо, банкіри у чомусь і праві, але, на мій погляд, медаль завжди має дві сторони. Власне про другу я б і хотів висловити свої власні судження.

Зважаючи на кризові тенденції в українській економіці і по суті неоголошений воєнний стан через цинічну агресію путінської орди, сьогодні більшість галузей вітчизняних промисловості та сільського господарства знаходяться у критичному стані.

Тут окремо слід сказати про агропромисловий сектор, який займає особливе місце в економіці України. Як відомо, на міжнародних ринках Україна займає ключові позиції практично у всіх сегментах зернових культур поряд з уже традиційними гравцями.

Зважауючи на природньо-кліматичні умови Тернопілля, сільське господарство вкрай важливе для нашого краю- у цій галузі працює кожен четвертий житель області. Отож, цілком зрозуміло, що від результатів роботи агровиробництва напряму залежить не тільки курс долара, інфляція, але й робочі місця і соціальна облаштованість сільських населених пунктів. Словом, АПК сьогодні є не тільки барометром, але й рятівною сололминкою, від якої залежить добробут селянина і економічна могутність країни загалом.

На жаль, аграрний сектор у даний час переживає доволі складний період і чи не найбільше потерпає від політико-економічного форс-мажору в державі. Такі непередбачені і надзвичайні фактори, як збройний конфлікт на сході України, окупація Криму, що спричинили стрімкий економічний спад і різку девальвацію національної валюти, за ланцюговою реакцією призвели до зниження світових цін на сільгосппродукцію. А відтак похитнувся фінансовий імунітет бізнесу, через що різко зросло його боргове навантаження.

За даними впливової інституції Українського клубу аграрного бізнесу перед загрозою закриття опинилося 5-7 тисяч або 15% господарств дрібних фермерів(!)

У той же час, за словами експертів, банки не хочуть входити в скрутне становище аграріїв. Для них куди важливіші власні надприбутки. І саме з цих причин вони охоче тиснуть на агрокомпанії, особливо в період збору урожаю, коли вони найуразливіші. І що найобразливіше, у  своїх цілях банки не зупиняються ні перед чим, часто застосовують нечесні правила гри та використовують витончені методи шантажу.

Минулого тижня, приміром, на вулицях деяких наших сіл можна було побачити молодиків спортивної статури на чорних БМВ, які проводили незрозумілі розбірки в лісосмугах. Сумно і навіть лячно, але вони нагадували сумнозвісних “тітушок”, або “крутих пацанів” з лихих 90-их, котрим закони не писані. При чому вони виступали від імені відомого європейського банку і намагалися силою вилучити техніку у хліборобів. І чи не тому, що банк з європейським обличчям насправді має російське коріння і таким чином підтримує агресивну політику нашої сусідки?

Виникає непорозуміння: чому в цивілізованій державі, якою ми вважаємо свою Батьківщину, діють такими варварськими методами? Зрештою, якщо у банку чи іншої установи є якісь претензії чи законні підстави, то чому їм не діяти у правовому полі і законними методами. Тоді все стане зрозумілим і кожен буде чинити за законом, а не за неписаними правилами зеківської системи, яка хочеться вірити, канула в Лету навіки.

У цьому зв’язку  хотів би задати ще кілька запитань тим, хто намагається нагнітати ситуацію. Звідки, наприклад, у банків такі собі бойовики, якщо вони справді діють від їх імені? І як далеко у своїх діях вони готові зайти? А з іншого боку, якщо всім і все буде дозволено, то хто завтра відповість за підрив діяльності аграрної галузі України, хто гарантуватиме її продовольчу безпеку?

Будь-які питання, навіть найпроблемніші, у ХХІ столітті потрібно вирішувати не у форматі так званих закулісних війн, а за столом цивілізованих переговорів, взаємовигідних домовлень, та бажанням підтримати сільське господарство.

Мирослав Зарічнянський, Нова Теропільська газета

Коментарі вимкнені.