Що вишили наречені на конкурс весільних вишиванок?

У перший день фестивалю «Цвіт вишиванки» був проведений конкурс на найкраще вишиване вбрання наречених. На участь у цьому конкурсі попередньо зголосилися дев’ять пар. Проте не усі молодята поспішали на сцену, тому з маленькою затримкою на сцену вийшло лише шість пар конкурсантів.

Проте одна пара зразу опинилася у центрі уваги. Це були наречені Буць Павло та Данилюк Ольга. Ще до початку конкурсу відвідувачі залюбки фотографували учасників на мобільні телефони, а журналісти одразу розібрали хто є претендентами на участь у конкурсі. Адже вбрання учасників були стилізовані до сучасного весільного одягу із елементами вишивки.

На сцені захищати свої роботи залишилося лише чотири пари.  Першою захищати свій весільний стрій взялися учасники з Гусятина, які прожили у шлюбі уже 21 рік.

– Думаю, ви по нас побачили, що ми не дуже молода пара, – розповідає  Ірина Сукач. – Тоді ще не було модним одягати вишиванку. А коли я пізніше  почала вишивати костюм, то ретельно обирала орнамент.

Здебільшого це був геометричний та рослинний орнамент у голубому, чорному та жовтому кольорі. Особливістю костюмів було зображення стилізованих листків хмелю та винограду, що є весільним символом. Інша учасниця змагань, яка представляла весільні вбрання, була Томків Мар’яна з Тернопільського району. Дівчина розповідає, що для весільного строю обрала різні орнаменти. Чоловіча сорочка була зроблена у геометричному орнаменті червоного та чорного кольору, яку дівчина вишила своєму коханому на день народження.

Члени журі пішли радитися щодо імені переможця конкурсу. Результатів змагань вони не розкривають, лише розповідають свої враження щодо представлених вбрань. Першим критерієм, на які звертали увагу члені журі – це власне виготовлення весільних вбрань. Народознавець розповідає, що історія весільної сорочки має важливе значення. Адже здавна молода ще до весілля повинна була вишити її своєму нареченому і лише тоді ця вишивка мала енергетичне значення.

– Кожний хрестик, вишитий нареченою до весілля на сорочці мав важливе значення, – розповідає Тамара Василівна. – Тому це була найенергетичніша сорочка у житті чоловіка. А коли дівчина сідала вишивати сорочку після весілля, то могла промайнути якась тінь у відносинах і тоді вишиванка вже не мала такого значення.

Щодо вбрань конкурсантів, народознавець розповідає, що була одна пара, яка мала вишивку білим по білому. А це дуже давня традиція в українців, а сьогодні не кожна майстриня зможе зробити такий виріб.

Мар’яна Зварич, Погляд

Фоторепортаж з дійства можна переглянути ТУТ