Майстер із Тернопілля Василь Пришляк створює оригінальні деталі інтер’єру, які передає у школу в Тернополі

Написати про цього майстра вирішила, коли побачила незвичний годинник у його виконанні. Люблячий тато із с. Гаї-Шевченківські Тернопільського району Василь Пришляк змайстрував для своїх дітей часомір із математичними завданнями замість звичних цифр.

– Я народився у Пронятині (житловий район Тернополя – прим. авт.), закінчив Скалатське професійно-технічне училище за спеціальністю кухар-кондитер, – розповідає про себе майстер. – Працювати за фахом не вдалося, бо тоді на роботу без стажу не брали, а потім – армія, одруження, переїзд у Гаї-Шевченківські, відтак опанував нову професію – почав виготовляти меблі.

З дружиною Наталею виховують двох донечок – 15-річну Юлію та Марічку, якій зараз 11 років. Дівчатка навчаються у Тернопільській міській школі №28. Навіть тут є чимало робіт, які змайстрував Василь Пришляк, аби його і іншим дітям було комфортніше вчитися.

– Ідея цього годинника не моя, запозичив її з інтернету, – розповідає пан Василь. – Часовий механізм допоміг дістати односельчанин, народний майстер Петро Тесля, який створює оригінальні годинники з дерева, решту доробив сам. Спочатку думали, що залишимо його в дитячій кімнаті, але сім’я вирішила подарувати в школу, де навчаються діти. Тепер він показує час на кафедрі математики у Тернопільській міській школі №28.

Душа майстра повсякчас тяжіє до пошуку нового, оригінального, незвичного. Дехто використовує вільну хвилину на роботі на каву чи соцмережі, а Василь Пришляк в цей час працює над цікавинками.

– Молодша донька вчиться у музичному класі при Гаї-Шевченківській сільській раді, – розповів творчий тато. – Коли побачила математичний годинник, попросила зробити схожий, але пов’язаний із музикою. Тепер «ламаю» голову над цим «завданням із зірочкою».

У 28-ій школі математичний годинник – не єдиний виріб, який створив Василь Пришляк. Крім нього, приміром, є ще пуфи із старих джинсів, полички на вазони, столик для малювання.

– Ідею дати нове життя старим меблям якось запропонувала директорка школи Лілія Вавринів, – розповідає гаївчанин. – Джинси для обтягування меблів збирали всією школою, обтягувати допомагав навіть мій тесть, який теж займається виготовленням меблів. Пригадую, від роботи з тою твердою тканиною на пальцях аж пухирці залишалися, але результат був того вартий. Старі меблі отримали нове життя, і школярам, наче, подобається. В результаті зробили 24 м’які лавки і 48 пуфиків.

На родинному подвір’ї Василь змайстрував
альтанку з різноманітними дрібничками-спогадами, де тепер залюбки збираються з родиною і друзями.

– Свого часу на нашому подвір’ї довелося зрізати стару високу смереку,  деревину склали і залишили сохнути, – розповідає чоловік. – Одночасно пустувало місце після демонтажу теплиці, в якій вже не було потреби. Запропонував тещі зробити тут місце для відпочинку. Відтак залив фундамент і збудував альтанку. Її ми прикрасили давніми фотографіями, сувенірами з місць, де відпочивали, дитячими малюнками. Ми з дружиною співаємо у церковному хорі сільської церкви. Часто з хористами збираємося у цій альтанці, бувало, що туди поміщалися і двадцять людей з різними музичними інструментами, залюбки співали до пізньої ночі.

Окрасою подвір’я є ще й фонтан, до того ж дуже енергоощадливий.  Він вмикається від електрики й перекачує воду по колу.

– Фонтан потребує дуже мало світла, – коментує пан Василь. – Орієнтовно, як енергозберігаюча галогенна лампочка потужністю 15 Вт. Камінці для нього збирав тривалий час, деякі привіз з відпочинку на морі, деякі з Карпат.

Інші вироби майстра:

Підготувала Ірина Юрко.

Фото надані Василем Пришляком.