Тернопільська дівчина потрапила до в’язниці у Китаї
Тернопільська красуня Софія захотіла спробувати скуштувати китайського модельного хліба, тому домовилася з київською модельною агенцією, ті знайшли їй роботу і відправили дівчину на подіум у Китай. Летіла до Гонконгу через Москву, у російській столиці все було гаразд. Софія пройшла паспортний контроль, вмостилася на борту лайнера і полетіла у далекі краї. У Гонконгу її мав зустріти менеджер, номер якого смс-повідомленням обіцяла надіслати модельна агенція.
«Ні менеджера, ні номера телефону, прилетівши, я не побачила. Квитка назад або грошей, щоб його купити, теж не було. З собою взяла лише 250 доларів, решту сподівалася заробити, – розповідає Софія. – Китайські прикордонники сказали, що не відпустять мене, поки не побачать квитка у зворотний бік або людини, яка за мене поручиться… У мене була майже істерика».
Запроторили Софію у міграційну в’язницю, забрали усі речі (навіть взуття) і почали вимагати, щоб вона оплатила переліт назад до Москви. Красуня грошей не давала, мовляв, хочете мене депортовувати – депортовуйте, але я за це платити не буду. Дівчина наполягла, що винна авіакомпанія, яка посадила дівчину на літак і не перевірила усіх документів, тому має оплатити переліт. Своєю наполегливістю Софія досягла результату – вирішили повернути її додому безкоштовно. Хоча усі інші, хто потрапив у таку ж халепу, вимітали останнє з кишень. «Коли побачила на табло, що лечу о десятій годині додому, радості не було меж. Мені навіть вдалося заснути після двох безсонних діб, – каже Софія. – Потім, коли я розімкнула повіки і побачила,що зараз 9.45, серце втекло у п’ятки. Невже проспала?». Софія побігла до чергового і почала кричати, щоб він її випустив, бо через кілька хвилин вирушає літак в Україну. Бідолаха погано розумів англійську, але що трапилося, второпав: підвів дівчину до вікна і показав, що на вулиці ніч, а вона летить вранці… Софія повернулася додому, отримала грошову компенсацію від модельної агенції і згадує тепер цю історію як веселу пригоду. «Я ні про що не шкодую. Хоч досвід не дуже приємний і в Китай більше не поїду, але все ж такі ситуації загартовують, – усміхається Софія.
Львів’янка Мар’яна про роботу в Китаї згадує з усмішкою. «Я і заробила непогано, в середньому в місяць «набігало» до п’ятсот доларів, і побачила інший світ. Там українки здебільшого працюють для журналів або ж дефілюють на показах мод. Китайці ніколи не влаштовують фотосесій в стилі «ню», а от знятися для реклами білизни пишногрудим слов’янкам пропонують часто, ще й за немалі гроші, – розповіла Мар’яна. – Щоправда, треба врахувати, що за тих п’ятсот доларів ми і харчувалися, і за квартиру платили. В середньому в місяць залишалося 300 доларів. Їжа в Китаї дешева: повечеряти можна за 10 юанів (13 гривень. – Авт.) А ціни на одяг просто зводять з розуму: футболку можна купити за 5 гривень, сукню – за 20 гривень. Хоч якість, звісно, паскудна, але дешевизна робить своє». Сигарети в Китаї коштують копійки, на наші гроші приблизно три гривні. Там курять всюди: у супермаркетах, на зупинках і навіть… в аптеках.
Модель Антоніна, яка вже кілька разів працювала в Китаї, каже, що насправді не дуже важливо, від якої модельної агенції їхати. Головне – потрапити у руки відповідального і наполегливого китайського менеджера, який опікується дівчатами на місці і шукає їм роботу. «Модель з бездоганним зовнішнім виглядом та чудовим портфоліо у поганого менеджера може усі три місяці просидіти без роботи. Натомість у вправного менеджера дівчина з середніми даними успішно працюватиме», – каже вона.
Коментарі вимкнені.