Тернопільські чиновники спішать до Великодня – виставки проводять для “галочки”

11квітня 2014 року в Українському Домі «Перемога», що у файному місті Тернополя відбулась пречудова передвеликодна виставка дитячих робіт. Господарями виставки заслужено можна вважати юні таланти та їх наставників із Обласної станції юних техніків, адже їхніх робіт було найбільше. Чомусь загальноосвітні школи міста якось дуже неохоче взяли участь у виставці. Намагаюсь зрозуміти, чому. Здавалось, діти і їх керівники мали би дуже бажати, аби якомога більше людей дізнались про них. Насправді всього кілька шкіл взяли участь. Що у інших закладах талантів мало із золотими руками, чи вмілих талановитих наставників?

Мабуть, причина в іншому. В самій організації. Таке враження, що виставку організували для чергової галочки – ще один захід до Великодня проведено. Знаєте, чому мені так здалося? Дуже просто. Чи може будь-яка виставка на рівні міста ( а я гадаю, що це виставка на рівні міста, якщо вона відбувається у такому місці) тривати дві години. Відкрилися о 15.00 год. Розійшлися о 17. 00 год. Швиденько розподілили відзнаки ( «не більше як по три на школу» – одна на двох, одна на всіх, і т. п. Таке враження, що і з папером у країні біда.), роздали тим, хто «досидів» до кінця. Журналістка – мила приємна дівчина – на ходу взяла інтерв’ю, знервований оператор «пройшовся» камерою по виставці, – і «фініта ля комедія». А я, наївна. сподівалась, що ось зараз повернусь до дітей, розкажу їм, яка чудова виставка, які чудові роботи вміють виготовляти їхні ровесники, і що ми обов’язково завтра сходимо помилуватись цією красою. Запитання виникає: «Для кого була ця виставка? Для комісії чи для дітей, дорослих, гостей, тернополян? Може, ми так не любимо своїх дітей? Ми не хочемо ними пишатись, радіти їхнім успіхам?»

А знаєте, дорогі мої читачі, виставка варта була того, щоб її побачили тернополяни і гості. Які талановиті діти їх наставники! Тут були неперевершені вироби із шкіри, бісеру – картини, прикраси, писанки. виконані найрізноманітнішими і найнесподіванішими техніками, ляльки-мотанки, великодні, вітальні листівки. Аж не вірилось, що все це створили дитячі руки. А родзинкою виставки були майстер-класи. Тут можна було самому розписати писанку, у техніці паперопластики створити ляльку-мотанку, сплести прикрасу з бісеру або із атласної стрічки, виготовити власноруч неповторну вітальну листівку. Я зачудовано спостерігала як у дитячих руках народжувалась лемківська писанка під керівництвом неперевершеного майстра писанкарки Тетяни Семенець та її помічниці художниці Ірини. Це неповторне, захоплююче дійство. Наостанок хочеться подякувати учасникам виставки за те. що вони усі несуть радість, майстрам, котрі навчають наших діток, дбають про те, щоб збереглися наші українські традиції. Дай Боже їм наснаги, терпіння, радощів і щастя від спілкування із дітками і вдячних цінителів їхнього таланту і виставок – справжніх, великих, таких. щоб місця було замало для відвідувачів.

Галина Дудар