У Тернополі готують відділення-ізолятор для хворих на туберкульоз

Десятиліттями туберкульоз зберігає за собою звання одного з найнебезпечніших захворювань. І небезпека його не тільки у стійкості до лікування, а й неконтрольваності поширення недуги. Раніше туберкульоз вважався хворобою неблагополучних верств населення. Сьогодні ж від інфікування ніхто не застрахований. Як результат, у контексті боротьби з недугою держава взяла два вектори. Один з них спрямований на вдосконалення схеми лікування. Інший – на попередження захворювання. Останній вектор став доволі дискусійним, адже пропонує примусове лікування бацилярних хворих, які становлять загрозу для оточуючих. Тих, хто особливо пручатиметься, пропонують посадити під ключ.

Туберкульоз діагностуватимуть по-новому

За показниками роботи напрямку фтизіатрії у І півріччі 2012 року рівень захворюваності на туберкульоз в області навіть дещо знизився, однак про позитивну динаміку у цьому напрямку говорити не доводиться, застерігає

заступник головного лікаря  СТМО “Фтизіатрія” Оксана  Градова.  Більше того, значно погіршилась статистика захворюваності серед дітей. У порівнянні з аналогічним періодом 2011 року, їх кількість зросла у 4 рази.

– Остаточні підсумки можна підвести наприкінці року, та, вважаю, суттєвого зниження захворюваності очікувати не варто. Чому? Майже половину хворих виявляють у запущених стадіях: з порожнинами деструкції, які є інкубаторами для мікобактерій туберкульозу. Поки хворий доходить до стаціонарного лікування, він встигає інфікувати значну кількість людей. Статистика свідчить, що один бацилярний хворий інфікує близько 100 людей. В залежності від стану макроорганізму частина людей одразу хворіє, інша – інфікується, і лише невелика частина людей з сильною імунною системою залишається стійкою до бактерій туберкульозу. Високу статистику захворюваності на туберкульоз серед дітей можна пояснити низькою стійкістю дитячого організму до будь-яких інфекцій. З кожним роком імунітет дітей знижується. Як правило, вони інфікуються бактеріями туберкульозу, контактуючи з хворим. Найчастіше це хтось із членів сім’ї, – розповідає Оксана Градова.

У лікарню – через суд

Як ми вже говорили, найбільшою проблемою у частині поширення туберкульозу є так зване «кучкування» населення. Велику соціальну проблему становить проживання хворих у гуртожитках, які уже давно втратили статус затишного домашнього обійстя. Це в основному стосується міських жителів. Бацилярний хворий не має права проживати у гуртожитку, де усе спільне і всі між собою контактують. Натомість в одній кімнаті з хворими проживають рідні, приходять сусіди. Крім того, що контактні особи потрапляють у групу ризику, на небезпеку наражаються й люди, які їх оточують на роботі, дозвіллі, у транспорті. При значному скупченні населення ризик інфікуватися збільшується у кілька разів. Частина хворих усвідомлює, на що наражає оточуючих. Решта – не бажає навіть думати про це. Як правило, до останніх належать неблагополучні верстви населення або ті, хто байдуже ставиться до власного здоров’я.

Для таких категорій пацієнтів Закон України пропонує застосовувати примусове лікування. Таким чином можна не тільки допомогти хворому, а й попередити десятки випадків інфікування. На Тернопільщині примусове лікування хворих здійснюється у Кременецькому обласному протитуберкульозному диспансері. Втім процедура є доволі неоднозначною. Причина цього – суперечності у самому законодавстві.

– Днями до голови обласної ради звернувся житель Теребовлянщини, який скаржився на відмову медиків у лікуванні. Та проаналізуйте самі. Туберкульоз у чоловіка було виявлено у 1999 році. Десять років він не з’являвся на огляди, а в 2009 році потрапив до нас у важкому стані. Після трьох місяців лікування чоловік зник. У 2010 році він потрапляє повторно уже мультирезистентним: у результаті того, що хворий не пройшов курсу лікування, відбулась мутація мікобактерій. Вони стали нечутливими до препаратів. Чоловік знову пролікувався два місяці і покинув лікування. Аналогічна ситуація відбулася і втретє. Зараз чоловік у важкому стані. Його переведено на паліативне лікування (підтримуюча терапія), адже лікувати його нічим. Водночас препарати другого ряду є дуже дорогими. На час лікування хворому потрібно від 30 до 50 тис. грн. Не кожен може дозволити собі таке лікування. Уявіть, скільки коштів тратить на таких хворих держава, а вони нехтують цим, переривають лікування і залишають усі спроби допомогти безрезультатними. Такого у світовій практиці немає: якщо пацієнт перервав лікування, більше медицина за нього не відповідає, – наголошує Оксана Градова.

Над хворими встановлять відеоспостереження

Однозначно, мультирезистентні хворі потребують ізоляції від суспільства, наголошує лікар, тому обласний тубдиспансер планує реконструювати приміщення міського диспансеру під відділення для хворих з таким діагнозом. У планах – добудова другого поверху та створення боксованих палат на 25 ліжок. У кожній палаті знаходитиметься по 2 особи. Її обладнають приладами відеоспостереження, умивальником, туалетом, душем. Зображення буде виведено на екран медсестри. Хворих закриють під ключ.

Гострою проблемою у частині захворювання на туберкульоз є його поєднання з ВІЛ-інфекцією. Страшнішою за неї може бути тільки поєднання туберкульозу та наркоманії. До таких хворих застосовується замісна терапія, до якої також є чимало претензій. Частина громадськості переконана, що держава, підсаджуючи пацієнтів на метадон, чинить зло.

– Думаю, те, що держава контролює процес вживання наркотиків і поступово звільняє хворого від залежності, значно краще, ніж коли людина починає красти, щоб купити собі дозу. Зараз на замісній терапії тубдиспансеру перебувають 36 пацієнтів. Щодня ці хворі отримують протитуберкульозні препарати та метадон. Працювати з такими хворими надзвичайно важко. Колись для них розтирали препарати в порошок, адже одні намагаються не ковтати наркотики, а використовувати їх для продажу. Інші не вживають протитуберкульозних препаратів, тому що вони знижують дію метадону. З пацієнтами працює ціла бригада медиків, у тому числі й психолог, – каже Оксана Градова. – В окремій палаті знаходяться хворі на туберкульоз, які перебувають під слідством. Цілодобово біля цих палат чергує патруль.

Ініціативу створення відділення-ізолятора для хворих  на туберкульоз буде внесено у план заходів боротьби з захворюванням на 2012-2016 роки. Залишається сподіватися, що добрі наміри медиків знайдуть підтримку як серед владних структур, так і серед населення, повідомляє “Номер один“.