Японські прикраси в українській інтерпретації Оксани Стефанів із Бережанського району

Оксана Стефанів із донькою Веронікою: квіткові вироби жуківської майстрині.

У вмілих руках Оксани Стефанів із села Жуків Бережанського району стрічки з тканини перетворюються на вишукані квіти, якими можна прикрасити волосся, одяг та інтер’єр.

Усе почалося з того, що чотири роки тому молода мама вирішила зробити пов’язку на волосся для своєї донечки Вероніки. Витягнула із бабусиної шафи стрічку малинового кольору, вирізала з неї пелюстки, склеїла їх докупи і сформувала велику троянду. Квітку пришила до готової пов’язки і одягнула на голову донечки. Прикраса так сподобалася Вероніці, що вже невдовзі Оксана знову взяла до рук стрічку та інструменти. З кожним разом жінка бралася до справи все більш професійно. Для цього в Інтернеті переглядала відеоуроки, читала статті, в яких ближче знайомилася із мистецтвом канзаші. 

– Слово «канзаші» означає прикраси для волосся, які використовують у традиційних японських зачісках, – пояснює жуківська майстриня. – Однак, якщо квіти в японському мистецтві мають гострі пелюстки, я їм надаю більш природного вигляду. У буквальному значенні казаші – це орнамент, складений із тканини. Для нього використовують маленькі квадратики з шовку, які складають у пелюстки. З часом мистецтво змінювалося, удосконалювалося і нині канзаші – не лише прикраси для волосся, а й броші, браслети, вироби для оздоблення інтер’єрів. 

У квітковій галереї Оксани Стефанів – троянди, лілії, маки, волошки, айстри, дзвіночки, якими прикрашає шпильки, резинки та обручі на волосся. Мисткиня також виготовляє квіткові аксесуари для одягу, підв’язки для фіранок, весільні букети для наречених, старостів та гостей, банти для новонародженого на виписку з пологового, композиції для великодніх кошиків. 

– Щоб виготовити такі квіти, не треба докладати багато зусиль, – каже Оксана. – Для цього потрібна атласна стрічка, також згодяться органза, фатін чи шовк, намистинки для оздоби. З інструментів – гарячий клей-пістолет, голка, нитка, сірники. Атласні стрічки шириною п’ять сантиметрів необхідно порізати квадратиками п’ять на п’ять сантиметрів. Далі витинаю круг, припалюю його з різних сторін сірником і, скріплюючи краї клеєм, роблю пелюстки. Їхня кількість залежить від розміру квітки. Пелюстки нанизую на нитку і формую квітку. В середині можна приклеїти намистинку чи оздобити іншими елементами. Далі квітку кріплю на обруч, застібку чи резинку. 

Поціновувачами Оксаниних виробів є не лише сусіди і друзі, як це було кілька років тому. Про квіти жуківської мисткині знають у всіх куточках України. Однак найвибагливішим клієнтом є її п’ятирічна донька Вероніка. Крім того, що дівчинка надихає маму на нові ідеї, вона вже уважно приглядається до її справи. Тож є надія, що вже зовсім скоро й Вероніка долучиться до творення неймовірної квіткової краси.

Марія БЕЗКОРОВАЙНА для газети “Сільський господар плюс”.

 

Comments are closed.