З рекетом, чортами та козаками провели наймасовіше святкування Маланки на Тернопільщині (фото)

Пісні, танці, жива музика – одним словом справжні українські гульки відбулись 13 січня у селищі Горошове Борщівського району.

Цьогоріч, попри відсутність фінансової допомоги зі сторони влади, все ж провели наймасовіше святкування Маланки в області. Мешканці цього села традиційно взялися до масштабних приготувань, аби в ніч на 14 січня як місцеві жителі, так і гості – яких налічувалось чимало – могли зустріти Старий Новий рік та свято Маланки масовими гуляннями.

Перед селом – козацький пропускний пункт

Родзинкою цьогорічного свята були 300 літрів рибної юшки, якою безкоштовно частували усіх охочих. Усе інше, як то місцеві мешканці у карнавальних костюмах, кумедні конкурси, намети з їжею та інші фестивальні особливості, – зі слів частих гостей дійства, – перегукувалось із попередніми роками святкувань.

Втім, для тих, хто уперше потрапив до Горошової 13 січня, дивуватися таки було чому. Приміром, чатовим козакам, які перекривають проїзд у селище й «збирають данину» у водія, аби той міг рушити далі. Хоча подібні «брами» ставлять у й сусідніх селах.

Окрім козацького вбрання, тутешні мешканці полюбляють переодягатися у форму працівників ДАІ. Що, між іншим, часто пантеличить водіїв, змушуючи зупинятися. А далі – вітання зі святами від ошуканців та збір «коляди» у їхньому ж виконанні.

Наступне, що очікує на гостей наймасовіших святкувань Маланки в області – довга вервиця із автівок, які припарковані уздовж дороги. А переодягнених даішників заміняють уже справжні інспектори із жезлами та жетонами. Власне, за порядком під час дійства слідкує доволі значна кількість міліціянтів. Хоча за весь час, поки кореспондент “20 хвилин” перебував на місці подій, якихось конфліктних інцидентів помітно не було.

На костюмах – свастика

Найбільшу увагу до себе приковували переодягнені горошівчани у кумедні, а часом направду химерні карнавальні костюми, які самі й виготовили. Що кидалося в очі, так це значна кількість одягу, що нагадував фашистські військові мундири. Правда, зроблені із гумором. Також, само-собою – юнаки, переодіті й загримовані під жінок. А ще, – традиційні герої вертепу.

– Я – Андрюха, – відрекомендовується хлопець, одягнений у жіноче вбрання. – Переодівся у такий костюм заради пріколу. Просто виступити на фестивалі хочу. Ми так переодягаємось, щоб самим порозважатися на Маланку та й гостей потішити. Моя одежа – то вона, так би мовити, Горошівська народна. Ми її збираємо по всьому селі.

Чотири Маланки

Концертна програма, передбачена на святкуванні Маланки, розпочалася о 19:00, коли на сцену, споруджену у центрі села, вийшла героїня дня. Чи то пак вийшли. Оскільки цього року Маланок у Горошовій було аж четверо. Хто ж згодом на морозі наганяв апетит, міг спробувати обіцяної рибної юшки.

– Ми варимо уху із річкової риби. Дуже смачна, можете навіть покушати, – запевняє місцева жителька Іванна Скринник. – Самої страви було десь біля 300 літрів. Уха – безкоштовна. Ми нею частуємо усіх охочих, щоб їм свято запам’яталося надовше. Готується юшка із коропа та окуня, їх ми ловимо у Дністрі. Далі – за звичним рецептом: картопля, зелень, приправи тощо.

Гуляння

Центр селища доволі невеликий. Якщо ти – нетутешній, а ще й гість з міста, чути на свою адресу запрошення «ну, випий домашньої, сам робив» – стає звичним явищем.

– Ми над костюмами спершу три дні сміялися, а вже аж потім почали їх готувати. Усе, в чому ми одіті – це в стилі Каті Осадчої, – каже 20-річний горошівчанин, який із компанією друзів перестріває перехожих, і, як більшість йому подібних, позує із бажаючими до фотографії. Таким чином створюючи уже звичний колорит для обласної столиці Маланок.

– Тут у нас фуршет. Він для гостей свята, – пояснюють жінки у вишиванках. Згаданий фуршет – традиційно накритий стіл під час зимових свят. Розмістили усе це у сільській школі. – То для приїжджих. Для тих, хто приймав участь у виступах на сцені. Ну, словом, для тих, хто зайде.

Опісля подібних тлумачень одна із мешканок села, котра назвалася Лесею, пояснила журналістові про традиції святкувати Маланки у Горошовій.

– Вона була ще споконвіків, – починає жінка. – За радянської влади нас навіть за це ловила міліція. Наприклад, хлопців, котрі попадалися, повинні були відсидіти 15 діб. Але ми не хотіли відмовлятися від своїх традицій. Перевдягалися та йшли святкувати…

Грошей влада не дала

Голова селищради Володимир Левко бідкається, мовляв, хоча фестиваль цьогоріч і проводиться, однак без жодної фінансової допомоги зі сторони влади.

– Подібні святкування у нас почалися уже давно. Але в такому більш глобальному масштабі, то десь із 2006 року. Раніше цьому сприяла обласна рада. Втім, цьогоріч фінансування ніякого не поступило. Усе святкування відбувається за кошти нашої козацької застави, селищних депутатів, оргкомітету та голови, – каже чоловік. – Навіть підприємці, які були дотичні у минулі рази, цього року не всі виявили бажання до співпраці через ряд причин.

33-річна тернополянка Ірина Рудик, котра не вперше відвідує Маланку у Горошовій, вважає, що минулі святкування були більш багатшими.

– Мені здається, що два роки назад усе це виглядало набагато живіше та ошатніше. Багато було яскравих костюмів, які запам’ятовувались. Цьогоріч виглядає більш скупо у цьому плані. Бо, наприклад, тоді, коли мені довелось уже побувати тут, на Маланці, було більше героїв. Костюмованими виходили цілі сім’ї. Усе це виглядало доволі гарно. А сьогодні, таке враження, що усі костюми позаминулорічної давнини і нічого нового не придумувалося. Помітно, що розвивати й нібито хочуть таке святкування… Але впадає в очі відсутність відповідного фінансової допомоги.

Близько опівночі концертна програма завершилась, а після привітання із Новим роком (за старим стилем – прим. авт.), для найвитриваліших влаштували дискотеку. Що, власне, уже нагадувало не святкування Маланки, а звичайний День села. Втім, старші люди запевнили, що у селі молодь маланкуватиме аж до ранку.

До слова, Маланка – українське народне і церковне свято, яке відзначається напередодні Старого Нового року або святого Василія Великого. Традиційно новорічний обряд із переодяганням у тварин та інших фольклорних персонажів.

Андрій ОРЛЯК, 20 хвилин