Загиблих повстанців на Лановеччині досі гідно не захоронили

На похороні зв’язкова УПА повідомила, як ряднами переносила повстанців

На сільському кладовищі села Іванківці, що на Лановеччині, в закинутій братській могилі поховані повстанці, які 75 років очікують належного вшанування сучасниками. Попри всі старання місцевих активістів, цього поки зробити не вдається…

Жителька села Іванківці, колишній сільський голова Маргарита Яківна Мельничук, спільно з членами громадської організації «Лановецький Меморіал» дослідили дві братські могили і останніх кілька років добиваються, щоби там встановили пам’ятник.

– 34 роки тому, коли була панахида за батьком (40 днів) і я дуже плакала за ним, бо він, на моє переконання, дуже рано пішов із життя, одна жінка з села підходить до мене, обнімає і тихенько на ліве вухо каже: «Чому ти плачеш, батько прожив понад 60 років, от я з дядьком Пилипом за ніч перенесла 20 молоденьких хлопців-східняків. Я це все тоді записала і так цю інформацію зберігала до кращих часів. Тривалий час мешкала в Тернополі, була навіть депутатом Тернопільської міської ради першого демократичного скликання. Однак так сталося, що захворіла матір і я поїхала в рідне село Іванківці її доглядати. Коли мене обрали сільським головою в 2003 році, серед іншого планувала впорядкувати цвинтар, який був розміщений на окраїні села. На кладовищі було велике місце (площею 30-35 кв. м), яке заросло колючою акацією, на ньому не проводилися захоронення. Згадала ту історію односельчанки Надії Марчук. Почала опитувати багатьох людей. Говорила їм: ось маємо на цвинтарі вільне місце, а хоронять людей на захід, південь, чому ж не на схід, де є хороше місце? Старші люди відповідали, що робити цього не можна, але ніхто не пояснював чому. Я здогадувалася, що там може бути братська могила повстанців, про яку мені розповіла колишня зв’язкова УПА пані Надія, – повідомила Маргарита Мельничук.

Завдяки пошуковій роботі Маргарити Яківни та краєзнавців громадської організації «Лановецький Меморіал», по крупицях вдалося зібрати свідчення очевидців цих подій.

Районна провідниця жіночої сітки ОУН Лановецького району, уродженка Янківців (1 вересня 1946 року село перейменовано в Іванківці) Галина Наконечна пригадала, що на сільському кладовищі і справді поховано 12 повстанців із відділу «Іскри» (майже всі східняки, прізвища тоді були невідомі, а тільки псевдо).

Ось що згадував вчитель української мови, колишній директор школи Василь Вальчук: «Під час німецької окупації у нашому селі деякий час у 1943 році перебувала чота «Іскри» (загін УПА, – авт.). Майже всі «іскрівці» і сам «Іскра» були родом із Теофіпольського району Хмельницької області. «Іскра» був високого росту, русявий, носив чорну шапку із шпиком. Влітку (певно, місяць серпень) був бій «іскрівців» у Буглові з німецьким гарнізоном. Найбільше у цьому бою зазнали невдач «іскрівці». З боївки «Іскри» загинуло троє хлопців. Я був на похороні. Такий важкий час, а хлопці-майстри зробили три домовини, дівчата прикрасили героїв тюлю. Всі вони лежали у Костановича в хаті. Було багато людей. Поховали повстанців із салютами з автоматів, а церковний хор ще й заспівав пісню «Як Ви умирали, Вам дзвони не грали». Погода плакала, бо трошки накрапав дощ. Чому саме у нас ховали героїв? Було так: «іскрівці» часто були на постої у нашому селі. Вони були нам, як брати та сини. Де їхня могила, не знаю, бо пройшло багато літ, але приблизно на схід від дороги метрів 18-20 від могили священика Андрія Рибчинського».

Зі слів зв’язкової УПА Надії Марчук, яка разом із Пилипом Мельничуком ряднами переносили з урочища на цвинтар вбитих, було щонайменше 20 східняків («іскрівців») і всі зовсім молоді. За свідченням місцевих старожилів, у селі квартирували «іскрівці» на псевдо «Лозовий, «Журавель», «Січовий», «Коваленко», «Човен», «Совичка», але чи саме вони поховані у братській могилі, достеменно не відомо.

Повстанці воювали одночасно з червоними партизанами та гітлерівцями

Варто сказати, що село Іванківці представляло собою національно свідому одиницю. В ньому багато людей були у повстанському русі (відомо про 151 повстанця). Багато з них знайшли свій спочинок на Іванківському цвинтарі, де є дві братські могили.

– Герої янковецької сотні сплять вічним сном у московських катівнях, у землях України, на кладовищах сусідніх сіл та янковецькому цвинтарі, де є дві братські могили. В одній поховано 20 героїв-східняків, прізвища яких не відомі, в іншій – понад 30 осіб (більшість з яких вдалося ідентифікувати, – авт.). П’ять із них – з сусіднього Теофіпольського району, один 19-річний юнак із Рівненщини, решта – янківчани. Увіковічити їхню пам’ять – наш святий обов’язок! – сказав настоятель церкви Святої Покрови отець Ігор Огородник.

Про події, які передували загибелі повстанців, котрих поховали у другій братській могилі, детально описує чернівецький професор Нестор Мизак у своїй книзі «За тебе, свята Україно!». Зокрема, це сталося в бою з радянськими партизанами С. А. Ковпака в лютому 1944 року.

Як бачимо, вояки УПА опинилися ніби між молотом і ковадлом. З одного боку, переслідували червоні, з іншого – насідали гітлерівці: палили обійстя членів родин повстанців, катували родичів тощо.

«Прокомуністичні сили завадили роботі з облаштування могили «іскрівців»

У 2004 році сільський голова Маргарита Мельничук та настоятель церкви отець Ігор Огородник уперше за 70 років відслужили панахиду за душі убієнних героїв. Ще раз була панахида в 2006 році, коли сільським головою вже був о. Ігор Огородник.

– У 2016 році місце захоронення повстанців було обстежено працівниками Теофіпольської районної ради, настоятелем церкви Святої Покрови с. Іванківці о. Ігорем Огородником та мешканцями села. Вирішили, що до 75-річчя УПА коштами жителів Теофіпольського району буде впорядковано братську могилу та встановлено пам’ятний знак. З тих пір пройшло майже два роки, однак роботи із влаштування пам’ятника не проводяться, – повідомив голова правління громадської організації «Лановецький Меморіал» Сергій Лисак.

На спорудження пам’ятників на двох братських могилах небайдужі люди складали пожертви в касу церви Св. Покрови, але їх вистачило лише на один пам’ятник, він уже готовий і на ньому викарбувано імена загиблих повстанців. А щодо другого – то очікували на допомогу від сусідів із Хмельниччини, але не так сталося…

– Коли в наше село приїздив голова Теофіпольської районної ради Андрій Петринюк, він сказав: оскільки в одній братській могилі є чотири повстанці з їхнього району, то ми своїми силами робимо пам’ятник, а він дає плитку на 30 кв. м, а всі роботи на другій могилі сусіди мали взяти на себе, бо в ній поховані всі вояки з їхнього району. Так вони зібрали 30 тис. грн. і встановили на місці братської могили дубовий хрест. Але прокомуністичні сили не дозволили продовжити роботи з облаштування могили. Хтось виступив на сесії Теофіпольської районної ради і сказав, що збирати чи виділяти гроші не потрібно, бо в Іванківцях… жодних захоронень жителів Теофіпольського району немає. Маю підозри, звідки така дезінформація подана депутатському корпусу сусідньої районної ради, – бідкається Маргарита Мельничук.

Жінка неодноразово зверталася до сусідів, просила: «Якщо не вірите мені, що в Іванківцях є могила «іскрівців» (вона має письмові свідчення кількох чоловік і ті події детально описані у книзі  «За тебе, свята Україно!»), дослідіть те місце за зверненням Інституту національної пам’яті, але, на жаль, цього ніхто не робить і, мабуть, не збирається робити…

Віталій Попович

КОМЕНТАР

Юрій Юрик, заступник голови Тернопільської ОДА:

– Незалежно, чиї повстанці, оскільки вони поховані на території Тернопільської області, ми маємо робити все, щоби належно вшанувати цих героїв. Сподіваюся, що пройде небагато часу і спільними зусиллями влади та бізнесу ми відкриємо пам’ятники повстанцям одразу на двох братських могилах в Іванківцях. Плануємо зробити це до свята Покрови, 14 жовтня.

Джерело: Тижневик “Номер один”

загрузка...

Comments are closed.