Журналіст із Донецька у Тернополі вперше побачила, що таке справжня Україна
Тернопільські волонтерські організації, які допомагають бійцям в зоні проведення антитерористичної операції, розповіли журналістам з інших міст України про свій досвід роботи. Зустріч відбулася у рамках круглого столу «Волонтерство – рух, що об’єднує Україну».
Представники ЗМІ із Херсону, Сум, Одеси, Донецька, Дніпропетровська, Харкова не тільки дізналися, як волонтери працюють у нашому місті, а й розповіли про такі ж організації, які діють у їхніх містах.
– Зараз у Херсоні діє багато волонтерських центрів, – розповіла журналістка із цього міста. – Ми почали працювати відразу, як від’єднався Крим. Жителі Херсона не хотіли приєднуватися до Росії. І в нашому місті створили перший волонтерський центр в Україні. До нього увійшли громадські організації, які брали участь у Майдані. Коли вперше побачили, в яких умовах перебувають бійці, були просто в шоці. Хлопці голі-босі були в степу, там мінусова температура вночі, вітри сильні, сховатися немає де, дерев немає. Вони в корівниках якихось сплять старих, продуктів і води не мають. З того часу й почали допомагати їм. Зараз у нас є два благодійні фонди. На сайті Херсонської облдержадміністрації виставляємо всі звіти, всі рахунки, раз в тиждень оновлюємо інформацію. Я співпрацюю із фондом «Милосердя і здоров’я». Івід нього два рази в тиждень їздить машина у Донецьку і Луганська області. Допомагаємо всім, в тому числі й тим, хто базується в Херсоні. Крім того, у кожному райцентрі є волонтери, які допомагають тим, хто перебуває на кордоні з Кримом.
Алла Федорина, власкор газети «Україна молода» із Сум, розповіла, що у їхній області волонтери об’єдналися в «Сумські волонтерські сили». Один із активних волонтерів, Андрій Букін, щотижня возить допомогу тим, хто її потребує. Є також у них своя «Кухонна сотня», є люди які ремонтують техніку, є ті, хто плетуть маскувальні сітки. А при Сумському артилерійському полку створили офіційний благодійний фонд допомоги і артполку, і родинам тих, хто у ньому служить.
Щоправда подібні офіційні структури, за словами Алли Федорини, діють не так оперативно, як прості волонтери. Журналістка також зазначила, що подібні зустрічі дуже корисні, адже досвід інших завжди може допомогти у розвитку власних організацій, важливі і контакти волонтерів між різними містами.
Через військові дії журналісти із Донецького прес-клубу Світлана Агаджанян та Тетяна Михайлова змушені були виїхати з міста.
– Ми вдячні всім, хто допомагає військовим і переселенцям, тому що надто важкий час зараз для нас – каже Світлана Агаджанян, керівник Донецького прес-клубу. – Постраждали і ми особисто. Наша організація не могла діяти, бо наші прізвища були у переліку тих, хто є ворожими до відповідних угруповань, які нині перебувають у Донецьку. Ми виїхали на початку літа. А після звільнення Краматорська і Слов’янська я повернулася в Дружківку, де мешкають мої батьки.
Тетяна Михайлова разом зі старенькою бабусею спочатку жила у Львові, а тепер вони перебувають в Івано-Франківську. Увесь цей час їм допомагали і колеги, і священики, і волонтери. Жінці довелося дуже важко. Через події в рідній області загинув її племінник. Мама, яка жила в Іловайську, померла у грудні, але донька навіть не змогла провести її в останню путь, оскільки їхати туди було для неї дуже небезпечно. Тетяна Михайлова вдячна всім, хто опікувався весь цей час нею та її бабусею. А ще вона зазначила, що відчула, що таке справжня Україна тільки тепер, перебуваючи на Західній Україні.
Коментарі вимкнені.