Емпіричний досвід – то вам не цяцянки, – тернопільська письменниця Надійка Гербіш

Надійка Гербіш у дитинстві. Фото з її сторінки у Facebook.

У письменниці та перекладачки зі Збаража Надійки Гербіш сьогодні день народження. Станом на зараз вона відома в Україні і далеко за її межами своїми книгами-бестселерами, які відзначенібули національними та міжнародними нагородами. А ще Надійка Гербіш – це дружина, мама, мандрівниця. 

  • Сьогодні мені цілих 31 – зовсім уже, здається, доросла дівчинка, – написала на своїй сторінці у Facebook іменинниця Надійка Гербіш. – Цей рік був куди спокійнішим і не таким феєрверковим, як попередні, хоч і непростим.

    Зі мною були найдорожчі, чоловікові так і не набридло казати, що міцно мене любить, донечці – свято вірити, що в неї найкраща мама в світі, рідним і друзям – обіймати, підтримувати, заварювати чаї-кави й виявляти стільки практичної любові, що здається, від неї можна луснути. А великому Богові не стало, здається, надто тісно в моєму малому серці.

    Надійка Гербіш – письменниця, перекладачка, фотографиня.


    У мене вийшло дві нових книжки (тепер їх аж чотирнадцять, хто б міг подумати!). А ще – свіжесенькі-хрумкесенькі наклади книжок попередніх, і хоч я не математик зовсім, з калькулятором якось порахувала, що проданих примірників, не враховуючи електронних версій, уже близько ста п’ятдесяти тисяч. А великі сайти вперто чіпляють бейджик «бестселер» на мої скромні книжечки. Не знаю, навіщо і чому, але так є. Тому краще не запитуйте, як можу вперто вірити в дива. Емпіричний досвід – то вам не цяцянки.

    Моя «Мене звати Мар’ям» стала Соціальною книжкою року (Барабука), принесла мені диплом лауреата обласної премії імені Іванни Блажкевич, вийшла аудіо-книжкою та книжкою шрифтом Брайля, а ще її рекомендували до вивчення в середній школі.

    Я підписала кілька авторських контрактів – і вперше в житті завалила дедлайни на власні книжки. Передусім тому, що поринула в таку вже зовсім дорослу роботу – тим паче, що цього року мене двічі підвищували на посаді – спершу додавши до Східної Європи ще й Нордичні країни, а тоді – цілісіньку Європу одним кавалком.

    Я чесно давно перестала перекладати книжки – а вкінці року чомусь з’ясувалося, що десь ночами й вихідними, цілком між іншим, я переклала аж п’ять нових книжок.

    Боролася зі страхами – навчилася трошечки плисти, не тікаючи з води в панічній атаці, і почала вчитися водити авто, не б’ючи чолом кермо у переляканій істериці.

    У мене був неймовірний Будапешт і феєричний Франкфурт, романтичні Афіни й ностальгічний Жешув, такі люблені Київ, Львів, Франківськ, Тернопіль і багато Збаража. Зі мною траплялися море і гори, літаки і потяги. Численні радіо- і телеефіри, презентації і зустрічі з читачами, виклади й розмови.

    Трапився і фантастичний Аспен – як ще одна важлива віха й місце народження нової дорогоцінної дружби.

    Було моє найкраще в світі мамське. Наші сімейні вело-мандрівочки.

    У мене з’явилася посудомийка, а з дитиною час від часу допомагала няня – і від цього от симбіозу в мене почали рости крила.

    Мама провела цей рік в Африці, але потрапила в нашу з прекрасною балериною Анною Муромцевою нову книжку.

    У мене вперше в житті була орхідея – і вона безкінечно цвіте, хай як страшенно неграмотно я за нею доглядаю, – кінець цитати.

загрузка...

Comments are closed.