10 найкращих тандемів: «туристична родзинка» + річка, якою до неї найкраще дістатися

Програма кожного екскурсійного туру нашпигована «родзинками».

«Родзинка» (воно ж «фішка») – особливий мотив, вісь туру, довкола якої все і крутиться.

У винному турі Закарпаттям «родзинка» –  винні підвали XVI ст.;

В екскурсії у печеру Оптимістична – ”найдовша в світі довжина”.

Архіважливо – Організатор має не тільки прописати в тур достатню кількість родзинок різних сортів – але й на момент подорожі відживити їх до стану повноцінних грон винограду.

Ой як недостатньо просто привезти групу туристів до якогось богомзабутого монастиря і почати селфитися! Важливо, який шлях для цього буде подолано, головна атракція-родзинка – це як «квітка» (бУкет на завершенні будівництва).

Часто виявляється, що до  екскурсійного об’єкту найцікавіший шлях – саме водний, сплав річкою. Якщо екскурсійний автобус не здатен дошкутильгати до нього нашими калічними дорогами, руїни замку часто проголошуються гідом «малоцікавими».

Інша справа – верхи на човні!

Багаторічна посуха на теренах Західної України нарешті закінчилася.

Багато річок потихеньку відживає, наповнюється водою принаймні навесні.

Відновлюються «відкладені до кращих часів» водні туристичні маршрути.

Річка Мізунка – “Карпатський трамвай”

Щодень з с.Вигоди стартує «Карпатський трамвайчик», маршрут якого торохкотить вздовж річки Мізунки.

Туристів везуть зробити фотосесію на порозі Кривуля.

Кривуля веде подвійне життя – протягом більшої пори року поріг маловодний (як на фото). А ранньою весною сюди на змагання етапу Кубка України з’їжджається кілька сотень спортивних туристів зі своїм “посудом” – катамаранами, байдарками та каяками.

Річка Прут – водоспад Пробій

Туристи, які відвідують сувенірний ринок в Яремче ранньої весною, з висоти польоту неуважного туриста ризикують спостерігати за відчайдушним проходженням спортсменів на катамаранах чи каяках у Яремчанський водоспад (він же «Пробій»).

Цей поріг є останнім каскадом т.зв. Ямненського пролому, найскладніша ділянка не лиш річки Прут, але й посеред усіх річок в Україні. “Стрибок в Пробій” на плавзасобі можливий у супроводі висококваліфікованих фахівців водного туризму –  але, буває, річка «закриває очі» і на проходження щасливих дилетантів.

Річка Молода – урочище Гуки

В день, що не наступить ніколи (коли до с. Осмолода відремонтують дорогу), річка Молода перетвориться на чудовий атракціон для водного туризму.

Пороги в урочищі Гуки повноводні весною і після дощів, сама річка Молода тішить незалапаними пейзажами  і відсутністю сміття на березі. Неподалік – озеро Росохан та основні вершини Східних Карпат (Ґрофа, Кінь Ґрофецький, Молода та ін.).

Черемош і Тюдівська скеля

Мова не про Чорний Черемош, основна принада якого  –  саме пороги Гучки в річці.

Чорний Черемош зливається з Черемошем Білим в селі Устеріки.

Звідси кілька десятків  кілометрів Черемоші рухаються Viribus unitis (спільними зусиллями); на підступах до Вижниці туристу відкривається вражаючий пейзаж – над Черемошем прямовисною стометровою скелею обривається  Сокільський хребет. Тим часом, туристу нема коли ловити гав – треба долати пороги/габи Сокільського порогу.

Минулого 2018, після десятиліття бездоріжжя, нарешті до Тюдівської скелі  відремонтували дорогу!

Річка Лімниця і скеля Сокіл

«Фішка» Лімниці  – бренд «найчистішої річки Європи”. Тур довкола стародавнього Галича доповнюється пазлом кількагодинного сплаву Лімницею.

Окраса маршруту  –  панорама річки зі скелі в селі Сокіл.

Річка Случ і Губківський замок

Случ нагадує зменшену версію Південного Бугу – над річкою виступають зуби гранітних скель, береги вкриті соснами (бо ж Волинь). Є динамічні пороги-перекати, є піщані пляжі. Місцина носить претензійну назву “Надслучанської Швейцарії”  – разом з кількома десятками інших “маленьких Швейцарій в Україні”.

Річка Серет і скельний храм в Монастирку

Стартувати варто від села Більче (резиденції трипільців, де закликаю оглянути підземний музей трипільської культури).

Якщо ж говорити про об’єкти, які відкриваються туристу саме «з води» – ласкаво просимо до печерного храму в Монастирку. З легкою руки журналістів це –

 “Український Стоунхендж”, із «жертовним каменем” чомусь Олекси Довбуша.

Річка Серет на цьому відрізку  – в якості Касперівського водосховища, береги  прикрашені чудернацькими уламками брил, є кілька водоспадів.

Якщо ж говорити про археологію – важлива половина відділу старожитностей Львівського музею історії релігії – саме з берегів Серету з цих околиць.

Річка Стрипа і Русилівські водоспади

За поширеною версією, корінь “стр” в українській мові – скіфо-сарматський спадок,

означає “швидкий”, “нестримний”.

Стрипа, несподівано для тихоплинного Тернопілля, швидка і норовлива річка. Численними є перешкоди – завали, кладки-колоди впоперек річки, які раз по раз треба обносити.

Найкраще для сплаву тут пасують динамічні каяки, час – рання весна. На катамаранах Стрипу можна використовувати для морально виснажливого “тімбілдингу”, коли за результатами заходу частина колективу не витримує і звільняється.

Любителям відчайдушних виправ радимо почати сплав від ущелини Русилівських водоспадів (із найбільшою кількістю водоспадів та каскадів в Україні), або ж кількома кілометрами нижче від агломерації турбаз над Стрипою в с.Скоморохи. Інша “родзинка” маршруту – визволення-вливання із вузької Стрипи в панорамний Дністровський каньйон (із можливістю продовжити сплав)

Річка Збруч і печера Атлантида

Маршрут починається в селі Завалля – село назване на честь міфічної печери, куди якось хтось завалися. Але є в Заваллі і печера справжня, із казковою назвою Атлантида, куди туристи можуть потрапити на екскурсію. Печера названа на честь (пам’ять) дивовижних мінеральних утворень-кристалів. Атлантида розміщена на схилі Збруча. Печера  – “спортивного плану”, по лабіринту треба багато повзати по грузькій глині.

Але й сам Збруч у нижній його течії “не дасть вам засохнути” – сплав динамічний, трапляються перекати, варті уваги два чудових водоспади на лівому березі.

Ближче до Дністра течія сповільнюється, річка перетворюється на плесо.

До місця, де Збруч всьо – 11 км.

“Зловити воду” в Збручі можна весною. Влітку на свій страх і ризик треба стартувати синхронно з пуском води на малій ГЕС –  інакше матимете замість рафтингу буде штуркінг і сволочінг.

Дністер і   Хотинська фортеця!

В попередньому пункті ми закінчили впадінням Збруча  в Дністер (там, де колись когут піяв на три держави – Австро-Угорщину, Османську та Російську імперію).

Згідно теоріями  геоморфологів, це місце – 250-ий кілометр, де закінчується Дністровський каньйон. Нижче – «Дністровське водосховище”, де гребеться без сподівання на течію, інколи назустріч зустрічному вітру. Задираючи голову на автомобільний міст в Атаках, “спливаєте” просто в очерети до підніжжя величної Хотинської фортеці. Краще, чим з води, твердиня виглядає хіба з  повітря.

Маєте щастя побачити її із того ліпшого боку, але ризикуєте впіймати на собі вроки «сухопутніх туристів». Обов’язково обплутайте червоною шворочкою ліве передпліччя!

Андрій Мельничук