Принадливий Тернопіль. Чого вчить природа? 

Моє улюблене місце в Тернополі – став. Мрію переплисти його хоча б у найвужчому місці. Чому саме став? Бо вода – джерело життя на Землі. І стихія, в якої можна багато чого навчитися. Передусім, гнучкості: в яку б посудину її не налили, вона набирає тієї форми. Також, варто запозичити її вміння чергувати прояви своєї сили із поступливістю, адже вода може спокійно текти, а може змітати все на своєму шляху, руйнуючи найбільш тверді матерії на Землі. Коли її нагріти, вона стає невидимою парою, але у ній стільки міці, що здатна розколоти товщу землі. Замерзаючи, вода кристалізується і перетворюється у могутні глиби. Вода може бути швидкою, як водоспад і спокійною як ставок. Вона жахає у швидкому водовороті й освіжає у жаркий день. Нас із дитинства вчать боротися до знемоги. Прогнути світ під себе. Але доки ми б’ємося головою об стінку, хтось просочується крізь неї, ніби вода. Так і наш особистісний ріст. Він приймає будь-які форми, враховуючи обмежуючі фактори. І лише від нас залежить, наскільки успішно ми усунемо обмеження.

Лідируючі позиції серед улюблених місць займають парки. У свій час я часто там фотографувала й знала кожен куточок, бачила їх у всі пори року, при сході та заході сонця. Природа має досконалу гармонію. Якщо спостерігати за нею, побачимо основні елементи, на яких вона ґрунтується і які є в опозиції один до одного. Так, вода гасить вогонь, а вогонь – повітря. Є багато видів живих організмів – птахи, ссавці, рептилії – всі вони ворогують між собою, але не дивлячись на це, природа все це збалансовує. Варто навчитися у природи, як умиротворювати протилежності, як всередині нас, так і навколо. Також, природа однозначно лікує. Із сивої давнини спостережливість і народна мудрість заклали фундамент використання рослин у зціленні людини спочатку з місцевої флори, а під час суспільного розвитку і налагодження торговельних стосунків – зі всієї земної кулі.

Ще одне цікаве місце – кінотеатр ім. Івана Франка. Мала нагоду відвідати кілька сеансів під час яких глядачі забували, що вони у кінозалі. Кінострічки були підібрані колоритні, чуттєві, яскраві й не попсові. Кіно – це засіб комунікації й одночасно ніби сон, сумний, або веселий, але завжди прекрасний.

Ірина Скоробогата.