Михайло Гросуляк шокував українських рестораторів
Завершилася перша триденна подорож «Дивосвіт Дністровського каньйону». Організатор гастрономічно-краєзнавчого туру (власник тернопільських ресторанів «Старий Млин» та «Ковчег») Михайло Гросуляк шокував учасників сплаву. В учасників мандрівки від побаченого і пережитого «зривало дах».
Кожного дня ресторати з різних міст України в компанії Михайла Гросуляка долали майже 20 кілометрів Дністром. Під час зупинок вони куштували страви галицької кухні приготовлені руками місцевих господинь, слухали українських пісень, знайомилися з місцевими традиціями.
«Після сплаву у відчуваю дві речі – щастя і сильну, приємну втому. Сьогодні всі прокинули і запитали про весла, так ми звикли гребти за ці дні.
Враження дуже сильні оскільки одночасно біло багато подій. Ми об’єдналися в колектив, дізнавалися і вчилися один в одного, ділилися якимись цінними речами тощо. Розумна людина завжди слухає і чує розумні ідеї. Михайло Гросуляк прислухається до кожної людини, бачить її і бере від неї якусь цінну зернину досвіду.
Ми їли страви галицької кухню і пили, їли і пили… Ми з дружиною, мабуть, після сплаву три дні не їстимемо. Все було дуже смачно особливо риба приготовлена за рецептами з Коропця.
Загалом все дуже гарно: природа, сплав на плотах, пісні, кухня. Домовилися, що Михайло Гросуляк після двадцятого приїде до мене в Київ і в столиці презентуємо «Дивосвіт Дністровського каньйону», щоб ми не тільки ми мали можливість сплавлятися», – поділився враженнями київський ресторатор Ігор Сухомлин.
Учасники сплаву не могли описати свої відчуття, настільки сильні емоції у них викликала мандрівка.
«Очікувала, що це просто буде подорож Дністром на катамарані. Але отримала більше, ніж очікувала. Ще навіть враження навіть важко сформулювати. Я зрозуміла, що щастя це шлях. Шлях з людьми з якими тобі комфортно, які поділяють твої цінності. Цінності проявляються в труднощах. Для нас, міських жителів, шлях був важкий, екстремальний. Три дні потрібно було гребти, домовлятися між собою…
Дізналася, яка багата наша країна і відрила для себе Дністровський каньйон. Нам розповіли, що він знаходиться на території чотирьох областей, що за розмірами другий в світі… Чим більше ми будемо дізнаватися про наші цінності, пізнавати наші традиції тим більше любитимемо свою країну. У мене є бажання поділитися емоціями зі всіма знайомими. Є бажання повернутися, побачити те, що ще не побачила… Вдячна організаторам, особливо Михайлу, які нас ощасливили такою мандрівкою.», – розповіла власниця київського ресторану «Італідзе» Ірина Костюшко.
Всі учасники мандрівки отримали задоволення і від спілкування, і від природи. Вони стали, на три дні, немов одна сім’я.
«Враження дуже сильні. Після першого дня хотілося сісти в авто і поїхати, а на третій день вже не хотілося злізати з катамаранів. Сумно було думати, що сплав закінчився.
Дністровський каньйон це неймовірні місця. Я українка, все життя живу в Україні, але не чула про Джуринський водоспад, Червоногородський замок. Дуже добре, що є ентузіасти, які проклали цей маршрут. У нас кожного дня враження були ще сильнішими, ніж напередодні. Це круто. Поїдемо ще. Я хочу повезти сюди свою родину.
Ми отримали від цієї подорожі більше, ніж очікували. Особливо вразили квашена риба, фарширована грибами, маком, яку місцеві жителі готують на «КоропФесті». Люди і природа просто неймовірні. Не знаю, як після такої мандрівки повертатися до буденного життя», – говорить одна найактивніших і відомих персон українському гастрономічному світі, учасник багатьох проектів Аврора Огородник (“Ресторанні практики”).
Організатор сплаву Михайло Гросуляк, вважає, що триденний тур саме та мандрівка, яка дозволяє зайняті міській столиці дізнатися про принади Дністровського каньйону.
«Для мене Дністер це місце де жили мої предки. Хотів показати людям, які були в багатьох країнах світу, наш край, яким я його бачу. Ловив руками рибу, раків,, показував як живуть місцеві жителі. Ми зустрілися з трьома колективами, які співали українських стародавніх пісень. Страви з «КоропФесту» взагалі всіх «порвали». Учасники подорожі ресторатори серйозного рівня і здивувати їх дуже важко. Однак, ми показали «душу» Дністра і це вразило. Багато речей викликали море емоцій: каньйон, печери, травертини… Місцева знахарка з Литячева бабка Параска співала таких пісень, що і більшість тернополян не чули. Людям подобається натуральна їжа приготовлена в печі мозолястими руками господинь. На жаль такі люди старіють і помирають, а послідовників практично не має. Тому соціальна складова, це ще один бік таких подорожей. Ми платимо людям гроші. Та сама баба Параска потратить їх щоб зібрати внучку до школи. І це у всіх селах проблема – де заробити гроші.
Для кожного учасника подорожі я особисто був за товариша, офіціанта. Ми їли в одного казана, спали в наметах… Щодня ми проходили в середньому 20 кілометрів. Це не мало і не багато. Цей такий собі тур вихідного дня: пізнавальний, але недешевий. Оскільки потрібно забезпечити охорону, медичне обслуговування, транспорт… Після відпочину на природі люди повні енергії та задоволеними повертаються до роботи. А ми ж приваблюємо туриста на Тернопільщину, до каньйону… А найкраща реклама це «сарафанне радіо», люди самі поділяться враженнями з знайомими, покажуть фото чи відео. На Тернопільщині є що показати, але робити це потрібно з душею», – підсумував Михайло Гросуляк.
Коментарі вимкнені.