Тернопіль – Європа чи хутір? (фото)

Якщо подивитися на старі фотографії Тернополя, то можна побачити, що вулицею Сагайдачного (колишня 3 Мая), їздили автомобілі та фіакри, з обох боків вздовж будинків були тротуари і рух виглядав навіть досить інтенсивним. Тепер на цій вулиці, особливо на її початку, що від бульвару Шевченка, важко розминутися двом парам, які просто прогулюються. Ну, гаразд, якщо вже бути відвертими до кінця і не говорити образно, то дві пари там ще зможуть пройти, не заважаючи одна одній а от в час пік, – посеред буднього дня чи просто в свято, коли люди масово прогулюються, дефілюючи Центром, то колишня широка Сагайдачного стала виглядати дещо тіснувато.

А все через те, що, незважаючи на зимову пору, на тротуарі і досі залишилися літні майданчики від розміщених там кафе. І не просто майданчики, а захоплені цілі «пляци», як кажуть у нас, на Західній Україні, землі.

«Найгламурніше», звичайно, виглядає територія на Сагайдачного поблизу ресторації «Scorini». На тротуарі вздовж всього буднику колишньої «Зустрічі» так і стоїть, займаючи купу місця, випинаючись гострими кутами непофарбованих-необроблених дощок, зяючи зісподу дірками, збитий дерев’яний настил. Попід стіною будинку лежать собі, додаючи «шарму» лісопилки, ще кілька сиротливо поскладаних брусів. Дивлячись на все це, виникає спонтанне враження, що знаходишся це не центрі європейського галицького міста, яким так пафосно в усіх путівниках та туристичних довідниках іменують Тернопіль, а десь на хуторі біля стодоли чи поза нею… Дивно спостерігати це в місці, яке вважається одним із фото «родзинок» міста, розтиражованих у численних наборах фотографій, які зображають наше місто

Хоча манери літніх майданчиків сусідньої «Європи», які вже останні роки досить стаціонарно заявили про свою наявність і взимку, теж, на жаль, не радують око туриста. Диванчики, на яких попивали каву тернополяни влітку, по-господарськи поскладані і накриті від вологи плівкою, звичайно свідчать про дбайливість їхніх власників щодо свого майна. Але чи так само дбайливо вони ставляться до рідного міста, заховавши під дашками навісів старовинні міські будівлі і зайнявши теж чимало простору вулиці.

Як не дивно, але, очевидно, користуючись прикладом колег по ресторанному бізнесу, цієї зими не прибрали дерев’яні помости від літніх майданчиків і поблизу кафе «Ретро», що буквально в трьох кроках від Театрально майдану. Справді, їхні помости стоять поміж деревами, тому можна подумати, що вони нікому не заважають. Тим більше, якщо на Сагайдачного дошки не прибрали, то на і на Грушевського із цим можна почекати, правда?!

Цікаво, а за літні майданчики барів та ресторанів, які взимку не використовуються за призначенням, але займають територію міста, їхні власники платять оренду? В принципі, це було б логічно, адже, зайнявши територію вулиці під власні потреби, вони не дають іншим користуватись нею, отже повинні якось відшкодувати це громаді. Хіба купивши чи взявши в оренду приміщення в будинку на першому поверсі, люди отримують собі власність і тротуари чи то ділянку землі, куди виходять їхні вікна?! Щодо території довкола приватного будинку, розміщеного на власній земельній ділянці, питань не виникає, але у місті зовсім інші закони і правила! Легкі столики поблизу кафе чи ресторанчиків під парасольками-маркізами – миле і симпатичне доповнення до літньої краси європейських міст, того самого Парижу чи Риму. Але там навіть ввечері, коли заклади зачиняються, столики прибирають, звільняючи місце для перехожих, не говорячи вже про осінь чи зиму! І це нормально, адже люди переживають за те, щоб не створити комусь незручностей. А в нас, здається, що про інших, тих, хто живе поруч, – сусідів, співгородян, земляків, якщо не в контексті власної вигоди, а просто з альтруїзму, ніхто не дбає…

Цікаво, а міська влада якось звертає увагу на такі моменти у житті Тернополя?! У нас є якісь інституції, на зразок архітектурного контролю чи комісій з містобудування, що опікувались би саме естетичним виглядом міста, дотриманням норм елементарного співжиття у ньому. Тим більше, коли йдеться про Центр, про найкрасивіші, найвідоміші його вулиці та куточки! Врешті-решт, жеки у нас ще ніхто не відміняв і там однозначно є працівники, який повинні слідкувати за містом, і дошки на тротуарі в Центрі – це якось неправильно! Хтось прискіпливий може згадати в цьому контексті і про майданчики, досі залишені у сквері на вулиці Чорновола, поблизу барів «Не журись» та «Сицилії». Справді, вони теж досі стоять, мокнучи під дощами і снігами, додаючи «естетики» Центру. Знову ж таки, заради об’єктивності, треба згадати й літні майданчики, що давно і надійно «перекочували» в зимові і поблизу «Русалки» чи «Веранди» (як то тепер називають колишню «Газду»). Звичайно, вони там, в принципі, нікому не заважають, але сам факт їхньої наявності, втручання чи то не втручання у збереження естетики, краси нашого міста.

Чесно кажучи, можна махнути на все рукою, – стоять собі і стоять, хтось це збудував, витратив гроші, то хай вже так і буде. Тим більше, що в наш складний час, коли гинуть люди, коли душа в постійній жалобі, зовсім не до естетики. Однак байдужість, вона, погодьтеся, починається з малого, – як і любов, – трепетне, бережне ставлення до рідного міста, до рідної землі, до України.

Тернопільська Липа