В зоні АТО тернополяни зустріли танкіста, якого подумки вже поховали
Волонтери Логістичного центру допомоги бійцям АТО розповіли зворушливу історію, як в одній із поїздок зустрілися з бійцем, зв’язок з яким обірвався ще взимку…
Наприкінці минулого року, в грудні, волонтери Логістичного центра допомоги бійцям АТО їздили на схід аби доставити нашим оборонцям допомогу, а також гостинці з нагоди Дня Св.Миколая. Тоді ж під Бердянськом познайомилися з танкістом Олексієм, який родом із Тернопільщини. Після приїзду дізналися, що взимку Олексія перекинули на Дебальцеве, а потім зв’язок з ним обірвався… На дзвінки не відповідав, постійне “абонент поза зоною досяжності”… Не хотілося вірити у непоправне…
– Вже цього місяця, у червні, долаючи шлях поблизу Миронівського хреста, ще здалеку побачив знайому “морду” танкіста Олексія. Зарослий, бородатий… Одразу в обох хлинули сльози щастя. Ми обіймалися та ридали, як малі діти. Ви ж тільки уявіть собі, коли вважаєш, що людини вже немає, а тут вона стоїть перед тобою. Це такі неймовірні відчуття, – розповідає Богдан Кіндій.
Поговоривши 5-10 хв та заледве вспівши видати Олексію та хлопцям форму, берци, футболки, труси, борщі, тушонки, волонтери одразу ж змушені були вирушати далі, бо знову почалися мінометні обстріли. В районі Миронівського хреста, дорога постійно прострілюється і не знаєш звідки на що чекати.
– Всі бійці, до яких ми їздимо та веземо допомогу, стають нам, наче рідні, тому приїхавши в Тернопіль, переживаємо за Олексія, за всіх-всіх хлопців, які там на сході тримають оборону. Адже подолавши всю лінію фронту, побачили, що ситуація не змінилася, обстріли тривать, – пісумовує волонтер Богдан Кіндій.
P.S.: На фото бійці зичать волонтерам “щасливої дороги”. Один з них танкіст Олексій.
Коментарі вимкнені.